Трефольов Леонід Миколайович [9(21) .9.1839, р. Улюблений, нині Ярославської області, — 28.11(11.12) .1905, Ярославль], російський поет. Працював в земстві, захоплювався краєзнавством. Друкувався з 1857. Співробітничав в «Іскрі», «Будильнику», «Осколках». Послідовник Н. А. Некрасова, Т. розвивав демократичні і реалістичні традиції російської поезії. Багато його віршів малюють важку долю селянства і міської бідноти. Т. викривав в сатиричних віршах стовпів реакції і самого царя («Цар наш — юний музикант», «Музикант», «Олександр III і піп Іван»). Останніми роками життя в його творчості виразно зазвучали революційні мотиви («До свободи», «Кривавий потік» і ін.). Вірші Т., тісно пов'язані з фольклором, користувалися широкою популярністю, деякі стали народними піснями: «Пісня про камарінськом мужика», «Ямщик» («Коли я на пошті служив ямщиком...» — переведення віршів Ст Сирокомлі «Листоноша») і ін. Переводив західноєвропейських поетів.
Соч.: Вірші, М., 1894; Вірші. [Вступ. ст. е. С. Калмановського], М.— Л., 1963.
Літ.: Айзеншток І. Я., Поет-демократ Л. Н. Трефольов, Ярославль, 1954; Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М-код.—Л., 1962; Агапітова Н. Н., Тюніна М. Н., Листи і вірші Л. Н. Трефольова, «Радянські архіви», 1976 №3.
