Трефони (від греч.(грецький) trеphō — вигодовую, вирощую), лейкоцитарні трефони, ембріональні трефони, чинники, стимулююче зростання і ділення клітин в умовах культури тканин. Термін «Т.» був запропонований А. Каррелем (1922), що спостерігав посилення зростання фібробластів під впливом лейкоцитів крові, а потім і інших кліток (ембріональних і пухлинних). Згодом термін «Т.» став уживатися все рідше, оскільки властивістю стимулювати зростання кліток володіють різні по хімічній природі речовини. Нині відома безліч чинників, що містяться в екстрактах з лейкоцитів, які здатні стимулювати зростання тих або інших культивованих тканин. До них відносяться: чинник, що викликає перетворення лімфоцитів на лімфобласти з подальшим їх діленням (проліферацією), чинник, виділений з моноцитів крові і стимулюючий утворення колоній зернистими лейкоцитами, якими заселяють летально опромінений організм. Останній чинник (молекулярна маса близько 30000) виявився ліпопротєїдом, що містить нейраміновую кислоту. Таким чином, поняття Т. охоплює велику групу речовин, кожне з яких має індивідуальну назву.
