Каррель (Carrel) Алексис (28.6.1873, поблизу Ліона, — 5.11.1944, Париж), французький хірург-експериментатор і патофізіолог. У 1896 закінчив медичний факультет в Ліоне. З 1904 працював у Фізіологічному інституті в Чикаго, з 1906 — в Рокфеллеровськом інституті в Нью-Йорку. У 1912 отримав Нобелівську премію за розробку оригінальних методів зшивання судин «кінець в кінець», збереження судин і органів життєздатними в рідкому середовищі, лікування і загоєння ран; за конструювання «перфузійної помпи», за допомогою якої підтримується постачання ізольованого органу кров'ю і киснем; за розробку техніки вирощування культури тканин.
Соч.: Neue Untersuchungen über das selbständige Leben der Gewebe und Organe, «Berliner klinische Wochenschrift», 1913 № 24, S. 1097—1101; The treatment of infected wounds, N. Y., 1917 (совм. з G. Dehelly); The culture of organs, N. Y., 1938 (совм. з С. A. Lindbergh).
Літ.: Smith R. B., Alexis Carrel, «Investigative Urology», 1967, v. 5 № 1, р. 102—105.
