Тред-юніонізм (англ. trade-unionism), 1) назва руху тред-юніонів (в цілому). 2) Термін, що позначає течію в робітнику і профспілковому русі і (у вужчому сенсі) одну з форм ідеології реформіста. Т.-ю. обмежує завдання робочого руху рамками профспілкової боротьби за встановлення вигідніших умов продажу робочої сили, поліпшення (у рамках буржуазної держави) економічних і правових умов окремих груп робітників, об'єднаних в профспілки. У Т.-ю., як продукті стихійного робочого руху, відбилося «¼общее прагнення всіх робітників добиватися собі від держави тих або інших заходів, направлених проти лих, властивих їх положенню, але що ще не усувають цього положення, тобто що не знищують підпорядкування праці капіталу» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 6 с. 42). На ранньому етапі (кінець 18 — почало 19 вв.(століття)) тред-юніоністський рух як перша форма організації робітників зіграв певну роль в об'єднанні пролетаріату і усвідомленні ним своєї сили. Проте вже в цей період позначилася обмеженість Т.-ю., який, як відзначав Ф. Енгельс, виключав «¼всякое політична дія, а отже, і участь у всякій загальній діяльності робочого класу як класу» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 34, с. 295). Тред-юніоністська ідеологія відволікала робітників від рішення головної задачі пролетаріату — знищення системи капіталістичної експлуатації. До середини 19 ст Т.-ю. набув поширення у Великобританії, що було обумовлене ранішим в порівнянні з ін. країнами виділенням з середовища пролетаріату робочій аристократії і її «¼обособлением ¼ у несоциалістічеськие, ліберальні професійних союзи» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 22, с. 357). Т.-ю. був одним з перешкод на дорозі проникнення в робочий рух ідей наукового соціалізму. В. І. Ленін відзначав, що «¼тред-юнионистская політика робочого класу є саме буржуазна політика робочого класу» (там же, т. 6, с. 96). Ідейні установки Т.-ю. гальмували створення революційних, марксистських партій робочого класу, за допомогою яких, як вказувало Ст І. Ленін, пролетаріат лише і може виробити соціалістичну свідомість. Із зростанням чисельності робочої аристократії, пов'язаним з переходом капіталізму в імперіалістичну стадію, Т.-ю. поширився у ряді країн Європи, а також в США. У Росії провідниками тред-юніоністської ідеології були прибічники «економізму», в Германії — лідери гирш-дункерських профспілок . Узкоцеховиє тенденції Т.-ю., що ведуть до відокремлення робочого класу, незрідка викликали незадоволеність з боку рядових членів профспілок і неорганізованих робітників. Під тиском найбільш радикальних елементів деякі тред-юніони, всупереч політиці реформіста їх лідерів, взяли участь в діяльності Міжнародного товариства робітників (див. Інтернаціонал 1-ої ). З кінця 80-х рр. в Великобританії розвернувся рух нових тред-юніонів, некваліфікованих робітників, що допустили в свої ряди, і що встали на позиції класової боротьби. У міру розвитку класової боротьби заглиблювалося протиріччя між тред-юніоністськими лідерами і масою рядових робітників, посилювалося прагнення здолати вузькі рамки ідеології і політики Т.-ю. З розвитком робочого руху і посиленням в нім прогресивних тенденцій, що виражалися в зростаючому прагненні до консолідації рядів пролетаріату і його мобілізації на боротьбу за свої класові інтереси, проти системи політичного і економічного панування монополістичного капіталу Т.-ю. поступово втрачав роль самостійної течії, зливаючись з ін. перебігом опортуністичного толку в рамках реформізму .
Літ.: Енгельс Ф., Тред-юніони, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 19; його ж, Введення до англійського видання «Розвитку соціалізму від утопії до науки», там же, т. 22; його ж, Передмова до другого німецького видання «Положення робочого класу в Англії», 1892 р., там же т. 39; Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво
