Робоча аристократія, прошарок робітників, яких буржуазія підкуповує за рахунок надприбутків від вивозу капіталу в колонії і напівколонії, а також (особливо після розпаду колоніальної системи) надприбутків, що отримуються в результаті перерозподілу частини національного доходу і експлуатації країн, що звільнилися; в умовах тієї, що почалася в 2-ій половині 20 ст науково-технічної революції важливим джерелом підкупу Р. а. стає додаткова додаткова вартість, що отримується в результаті введення передової техніки при збереженні монопольних цін. Виник Р. а. у Великобританії в середині 19 ст і, за визначенням К. Маркса і Ф. Енгельса, складалася з привілейованих шарів високооплачуваних кваліфікованих заводських робітників, що організованих в замкнуті цехові профспілки і проводили погоджувальну політику реформіста, що обуржуазнювалися. Джерелом підкупу Р. а. була торговельно-промислова і колоніальна монополія Великобританії, що дозволяла виділяти частину величезних надприбутків верхівці робочого класу в цілях його розколу і гальмування робочого руху. З настанням епохи імперіалізму Р. а., що утворилася у ряді імперіалістичних держав (Німеччина, США, Франція і ін.), стала соціальною базою опортунізму в робочому русі, в роки 1-ої світової війни 1914—18 — оплотом соціал-шовінізму. «Цей шар робітників, що обуржуазнювалися, або “робочої аристократії”, — писав Ленін, — сповна міщанських по способу життя, по розмірах заробітків, по всьому своєму світобаченню, є головна опора II Інтернаціоналу, а в наші дні головна соціальна (не військова) опора буржуазії. Бо це справжні агенти буржуазії в робочому русі, робочі прикажчики класу капіталістів...» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 308). Вплив Р. а. неоднаково в окремих капіталістичних країнах і залежить від співвідношення класових сил, характеру робочого руху його політичній зрілості. У Росії підкуп верхівки пролетаріату здійснювався в значно менших масштабах, Р. а. була набагато слабкіше, ніж в США і Західній Європі, і не мала серйозного впливу на робочі маси, на що вказував Ленін (див. там же, т. 26, с. 331).
Після 1-ої світової війни позиції Р. а. починають слабшати під впливом нових соціально-економічних, політичних і ідеологічних чинників. На звуження традиційних шарів Р. а. впливали зміни в капіталістичному виробництві і структурі робочого класу: широке поширення конвеєра і потокового методу привело до зменшення ролі кваліфікованої праці. Сильний удар Р. а. наніс світову економічну кризу 1929—33. Підриванню позицій Р. а. сприяло також зростання впливу що охоплюють широкі маси робочих виробничих профспілок, що супроводиться ослабінням старих цехових союзів.
Після 2-ої світової війни 1939—45, коли на внутрішні процеси і політику імперіалізму зі все більшою силою впливають потужність соціалістичної системи, ліквідація колоніальних режимів і натиск робочого руху, монополістична буржуазія поширює свою ідеологію за допомогою нових методів і засобів, до яких належать «людські відносини», демагогічна пропаганда «рівності всіх співробітників підприємства», «залучення до власності» за допомогою розподілу «робочих акцій» впровадження систем «участі в прибутках» і т. і. (див. «Народного капіталізму» теорія ). Таким дорогою вона намагається залучати до «співпраці праці і капіталу» самі різні шари робочого класу. Старий шар Р. а. різко скоротився унаслідок розвитку науково-технічної революції, під впливом якої відбуваються глибокі зміни в структурі робочого класу і розширення його рядів за рахунок нових загонів з вищою загальноосвітньою і професійною підготовкою. Оскільки роль провідника буржуазної ідеології служить найважливішим критерієм для визначення Р. а., то не можна відносити до неї загони сучасних кваліфікованих високооплачуваних робітників, що беруть активну участь в антимонополістичній боротьбі, прогресивних профспілок, що знаходяться в рядах, і масових демократичних організацій.
Існування Р., що звузився, а. сприяє збереженню ілюзій реформістів в деякої частини робочого класу і близьких до нього загонів рядових службовців і інтелігенції. Але в цілому підвищення суспільно-політичної свідомості робітників і формування широкого фронту антиімперіалістичних сил свідчать про кризу буржуазної ідеології і про падіння впливу Р. а. Через вказані умови поняття «Р. а.» перестає застосовуватися в суспільно-політичній літературі.
Літ.: Енгельс Ф., [Лист] Марксу 7 жовтня 1858 р., Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 29; Ленін Ст І., Крах II Інтернаціоналу, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 26, с. 227, 248—50, 255, 262—63, 265; його ж, Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, там же, т. 27, с. 307—08, 402—06, 423—24; його ж, Імперіалізм і розкол соціалізму, там же, т. 30, с. 165, 168—79; Сучасний робочий клас капіталістичних країн. (Зміни в структурі), М., 1965; Соціально-економічні проблеми капіталістичних країн трудящих, М., 1974.
