Тохарістан , історична область Середньої Азії і Афганістану, що охоплювала південь сучасної Узбецької РСР, Таджицьку РСР і північ Афганістану. На С. обмежувалася Гиссарським хребтом, на Ю. — Гіндукушем, на З. доходила до рр. Мургаб і Геріруд, на Ст — до Паміру. Свою назву отримала від тохаров, що скрушили в 2 ст до н.е.(наша ера) Греко-Бактрійськоє царство . Персо-таджіцькі і арабські автори 9—13 вв.(століття) користувалися терміном «Т.» з 5 до 13 вв.(століття) Т. в 1—4 вв.(століття) н.е.(наша ера) входив до складу Кушанського царства, будучи його первинним ядром. Після загибелі Кушанського царства Т. розпався на окремі володіння. На початку 7 ст в Т. було 27 окремих князівств. У 5—6 вв.(століття) князівства Т. підкорялися ефталітам, в 7 ст — тюркам. У 1-ій половині 8 ст Т. був завойований арабами. Пізніше за Т. входив в держави Тахирідов, Саффарідов, Саманідов, Гурідов. На початку 13 ст Т. піддався монголо-татарській навалі. Т. був крупним економічним і культурним центром Середнього Сходу, що підтримував жваві зв'язки з ін. середньоазіатськими областями, Індією, Близьким і Далеким Сходом. При кушанах і в раннє середньовіччя Т. грав важливу роль в розвитку і поширенні буддизму, а також маніхейства в Центральній Азії.
