Технічні енциклопедії і словники, науково-довідкові видання, що містять систематизоване зведення відомостей по техніці (технологічному устаткуванню і процесам, предметам праці і т. п.), технічним і суміжним наукам. Т. е. підрозділяються на загальних (що охоплюють всю сукупність техніки) і спеціальних (присвячені конкретній галузі або напряму в розвитку техніки). Поширений вигляд загального технічного словника — політехнічний словник. Подібно до ін. енциклопедіям, Т. е. можуть бути по побудові систематичними або — що частіше — алфавітними .
Виникнення Т. е. готувалося енциклопедичними по обхвату своєї тематики пам'ятниками технічної літератури, розвитком енциклопедій і технічних словарних видань. Ранніми попередниками Т. е. були праці Вітрувія «Десять книг про архітектуру» (1 ст до н.е.(наша ера)) учених епохи Відродження: Франчесько ді Джорджі Мартіні «О архітектурі цивільною і військовою» (Giorgio Martini F. di, Trattato d''architettura civile e militare, написана в 1476, видавництво 1841) і ін. Велике значення для формування Т. е. мав вихід перших друкарських технічних енциклопедичних видань на латинській мові — праць Ст Бірінгуччо «Про піротехніку» (1540), Р. Агріколи «Про гірську справу і металургію» (1556). Протягом двох століть ці книги служили незамінними довідковими, виробничими і учбовими посібниками з техніки. У 17—18 вв.(століття) з'явилися енциклопедичні по характеру праці англійського математика Дж. Моксона — «Практична механіка» (Moxon J., Mechanik exercises, L., 1677—79; узагальнені відомості у будівельній справі), німецького інженера Я. Лейпольда — «Видовище машин...» (Leupold I., Theatrum machinarum generale. Schauplatz des Grundes mechanischer Wissenschaften, Bd 1—9, Lpz., 1724—39) і ін. Частина подібної літератури залишилася рукописною, наприклад праця польського ученого Ю. Нароновіча-Нароньського «Військове будівництво» («Architektura militaris, to est budownictwo wojenne», 1659) — зведення знань по артилерії, фортифікації, вимірам, інструментам і тому подібне В 18 ст з'явилися (тоді ще малодиференційовані від ін. типів технічної книги) технічні галузеві словники: наприклад англійський «Словник рудокопа» У. Хусона (Hooson W., The miners dictionary, Wrexham, 1747), німецьке видання під псевдонімом Minerophilus Freibergensis (буквально Фрейбергський любитель мінералів), «Новий систематизований мінералогічний і гірничозаводський словник» («Neues und wohleingerichtetes Mineralund Bergwerks-lexikon», Chemnitz, 1730) і ін. і загальнотехнічні, наприклад французький «Словник мистецтв і ремесел» П. Жобера (Jambert P. Dictionnaire raisonné universel des arts et métiers, v. 1—5, P., 1773). Технічна тематика стала займати видне місце і в англійських універсальних енциклопедіях, наприклад «Технічному лексиконі» Дж. Харріса («Lexicon technicum or an universal English dictionary of arts and sciences», L., 1704), «Циклопедії...» Е.Чеймберса («Cyclopaedia or an universal dictionary of arts and sciences», v. 1—2, L., 1728). У цих виданнях помітно прагнення задовольнити вимогам, висунутим промисловим переворотом і розвитком машинного виробництва. Переважна увага тут приділялася питанням техніки, математики і природознавства. Посилення суспільної ролі науки і техніки, зростання інтересу до них спонукали видавців випускати до загальних енциклопедій спеціальні доповнення, що мали також і самостійне значення, наприклад «Цікавий і практичний лексикон природи, мистецтв, гірської справи, ремесел і торгівлі» («Curieuses und reales Natur-kunst-berg-gewerck und Handlungs-lexikon», Lgz., 1712) на додаток до енциклопедії І. Хюбнера.
Велике значення для популяризації науки і техніки мала «Енциклопедія, або тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел» . Окрім науково-технічних відомостей в тексті, видання містило 11 тт. «гравюр», багато з них — добре виконані зображення технічних пристроїв, приладів і технологічних процесів. Виявилися і багатообразні труднощі, пов'язані з систематичним освітленням техніки в багатьох її соціальних і економічних аспектах. Наприклад, задумана берлінським підприємцем І. Г. Крюніцем «економіко-технологічна енциклопедія» (Krüunitz J. G., Ökonomische-technologische Enzykiopädie, Тl. 1—242, Ст, 1773—1858) в процесі випуску еволюционізіровала у бік видання універсального типа. Формування власне Т. е. відноситься до 2-ої половини 19 — початку 20 вв.(століття), коли склалася фундаментальна наукова база техніки, розвинулися технічні науки, що сприяло достовірно науковому енциклопедичному узагальненню предмету. Призначення Т. е. — швидке здобуття надійних відомостей для орієнтації в різноманітті явищ техніки, розрахунків складних технологічних процесів, технічного проектування із застосуванням наукових даних і тому подібне
В цей період склався тип багатотомних Т. е. Одним з ранніх прикладів був французький «Технологічний словник» («Dictionnaire technologique», v. 1—22, P., 1822—35). У 1837—39 шотландський хімік і економіст Е. Юр випустив «Словник мистецтв, ремесел і гірської справи» (Ure, A., «A dictionary of Arts, Manufactures and Mines»). Йому. виданням цієї праці користувався К. Маркс (див. К. Маркс і Ф. Енгельс, Соч., 2 видавництва, т. 47, с. 624—25, 654). Пізніше вийшли «Загальнотехнічний лексикон Люгера» («Lueger''s Lexikon der gesamten Technik und ihrer Hilfswis-senschaften», Bd 1—7, Stuttg., 1894—99) алфавітної побудови, американська «Енциклопедія машин» («Machinery''s encyclopedia», v. 1—7, N.y., 1917), «Технічна і наукова енциклопедія Хатчинсона» («Hutchinson''s technical and scientific encyclopedia», v. 1—4, L., 1935), італійський «Енциклопедичний словник промислової техніки» Дж. Альбенги і Е. Перукки (Albenga G., Perucca E., Dizionario tecnico industriale enciclopedico, v. 1—2, Torino, 1937).
В умовах зростання темпів науково-технічного прогресу, поглиблення диференціації виробництва і галузей техніки, нерівномірності їх розвитку в 1-ій половині 20 ст загальні Т. е. швидко застарівали. Виникла відносно самостійна енциклопедична література по окремих галузях виробництва і техніки (див., наприклад, Сільськогосподарські енциклопедії, Хімічні енциклопедії ) . Найбільш доцільним і перспективним типом технічних енциклопедичних видань виявилися галузеві Т. е.
Одним із засобів підвищення оперативності і «живучості» Т. е. став випуск серій енциклопедичних видань по техніці. Динамічність і актуальність досягається випуском Т. е. з так званими «мобільними листами» (статті, довідкові таблиці і тому подібне друкуються на окремих листах, які можна групувати в будь-якому зручному для фахівця порядку, замінюючи застарілий матеріал). Практикується також відносно часте перевидання Т. е., матеріал яких, заздалегідь згрупований по циклах, переробляється, наприклад, протягом року, з врахуванням новітніх досягнень в окремих галузях. Сучасна техніка відбивається в науково-технічних енциклопедіях, освітлюючих як досягнення природних і технічних наук, так і їх використання в промисловості, сільському господарстві, транспорті, зв'язки і так далі Поряд з технічними енциклопедичними виданнями для здобуття деяких довідок використовуються багаточисельні лінгвістичні і термінологічні словники.
Т. е. у Росії. Узагальненню технічних знань і створенню російської технічної термінології сприяли рукописи 16—17 вв.(століття) («Тип Нектарія», «Оповідь про всякі промисли і укази про іконну майстерність і срібне рукоділля і про інші речі» і ін.). Цей процес посилився у зв'язку з початком видання технічної літератури в 1-ій чверті 18 ст Перші росіяни довідкові технічні посібники були перевідними або створювалися шляхом переробки іноземних праць. Такі, наприклад, «Терміни, що вживаються у фортифікації» (у книзі Вобана «Дійсний спосіб зміцнення міст», СП(Збори постанов)Б, 1724), енциклопедичне видання в 10 частинах. «Видовище природи і витівок» (СПБ, 1784—90) — 90 статей про виробничі професії, знаряддя праці, галузі природознавства і прикладних наук, про матеріали, вживані в промисловості, і тому подібне В 1767 була видана збірка переведень з енциклопедії Дідро і Д''Аламбера.
З початком 19 ст з'явилися енциклопедичні видання виробничо-побутового призначення: «Повна господарська книга» В. А. Льовшина (т. 1—5, М., 1813—15), «Лексикон міського і сільського господарства» І. А. Двігубського (т. 1—12, М., 1836—39) і ін. Широким обхватом матеріалу відрізнявся «Гірський словник» Г. І. Спасського (т. 1—3, М., 1841—43). Подібні галузеві посібники енциклопедичного типа видавалися і пізніше: «Довідкова книга для гірських інженерів і техніків по гірській частині, т. 1 — Гірничозаводська механіка» І. А. Тіме (СПБ, 1879), «Довідкова книжка після електротехніка» В. Н. Чикольова (СПБ 1885) і ін. У 1911—18 видавництво «Освіта» випускало «Технічну енциклопедію» (СПБ—П., т. 1—8). Це була істотна переробка німецького загальнотехнічного лексикону Люгера. З врахуванням новітніх досягнень науки і техніки було змінено багато статей, складені нові, матеріали насичувалися даними про російську дійсність і тому подібне В підготовці енциклопедії брали участь А. А. Байков, Р. П. Перекрути, А. А. Ськочинський, Р. Ф. Депп, Н. А. Белелюбський і ін. У 1901—11 вийшла у перекладі з німецького систематична популярна енциклопедія «Промисловість і техніка» (СПБ, т. 1—11).
Т. е. у СРСР. За роки Радянської влади з'явилися оригінальні російські видання, що відрізнялися широтою обхвату і глибиною наукового узагальнення матеріалу. Принципово новим стало читацьке призначення Т. е., що перетворювалися на масові видання. Вже в перші роки Радянської влади випущені багатотомні енциклопедичні «Химіко-технічній довідник», «Довідник Відділу хімічної промисловості ВСНХ(Вища рада народного господарства)». Крупним досягненням радянської науки і видавничої справи стала «Технічна енциклопедія» (під редакцією Л. До. Мартенса, т. 1—26, М., 1927—36), покликана дати фахівцям матеріал для роботи в умовах соціалістичного будівництва (близько 4 тисяч одних лише крупних статей). У 1927—1933 до цієї Т. е. виданий «Довідник фізичних, хімічних і технологічних величин» (т. 1—10 і наочний покажчик, 1936), який містив близько 500 тисяч цифрових і ін. довідок по 80 тисячам різних матеріалів і з'єднань. 2-е видання «Технічної енциклопедії» (при збільшенні об'єму на 10% передбачалося оновлення 60% матеріалу) було перерване Великою Вітчизняною війною 1941—45 (у 1937—41 випущено 14 томів). У підготовці радянською Т. е. брали участь І. І. Артобольовський, М. А. Бонч-Бруєвіч, С. І. Вавілов, І. М. Губкин, М. Ст Кирпічев, Ст Н. Зразків М. А. Павлов, П. А. Ребіндер і ін. Були випущені технічні словники під редакцією А. А. Арманда і Г. П. Браїло (1934) і Л. К. Мартенса (1939). Після 1945 вийшли в світ енциклопедичний довідник «Машинобудування» (т. 1—16, М., 1946—51), «Технічний довідник залізничника» (т. 1—13, М., 1949—1957), довідник «Гірська справа» (т. 1—11, М., 1957—60), «Короткий політехнічний словник» (головний редактор Ю. А. Степанов, М., 1956), «Політехнічний словник» (головна редакція І. І. Артобольовський, М., 1976). Найважливішим напрямам в розвитку сучасної техніки присвячені науково-технічні енциклопедичні видання: 5-млосний довідник «Приладобудування і засоби автоматики» (М., 1963—65), «Атомна енергія» (М., 1958), популярна маленька енциклопедія «Космонавтика» (М., 1968, 2 видавництва, 1972), «Енциклопедія кібернетики» (т. 1—2, До., 1974). З'явилися серії радянських Т. е., покликані забезпечити потребу в узагальнювальних довідкових посібниках з найбільш актуальним для країни галузям і напрямам розвитку техніки. У серії «Енциклопедія сучасної техніки» був зроблений одночасний випуск видань: «Автоматизація виробництва і промислова електроніка» (т. 1—4, М., 1962—65), «Конструкційні матеріали» (т. 1—3, М., 1963—65), «Будівництво» (т. 1—3, М., 1964—65). Особливе місце займає «Енциклопедія вимірів, контролю і автоматизації», що випускається по методу «мобільних листів».
Т. е. у зарубіжних країнах. Серед сучасних загальних Т. е. капіталістичних країн є систематичні енциклопедії, наприклад 4-е видавництво лексикону Люгера («Lueger Lexikon der Technik», 4 Aurl., Bd 1—17, Stuttg., 1960—72) і багатогалузеві науково-технічні алфавітні енциклопедії, наприклад американська «Енциклопедія науки і техніки» видавництва Мак-Гроу-Хилл («Mc-graw-hill encyclopedia oi science and technology», 3 ed., v. 1—15, N. Y., 1971, поповнюється щорічниками); вона видана також в Італії під назвою «Епсiclopedia della scienza e della teenica»(5 ed., v. 1—12, Mil., 1970—73) і у Франції під назвою «Encyclopédie internationale des sciences et des techniques» (v. 1—10, P., 1969—74); у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) випущений «Лексикон техніки і точних наук» («Lexikon Technik undexakte Naturwissenschaften», Bd 1—10, Fr/m., 1972) і ін.
В соціалістичних країнах загальні Т. е. виходять в ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) — «Мала технічна енциклопедія» («Malá technická encyklopedie», sv . 1—2, Praha, 1966), ВНР(Угорська Народна Республіка) — «Технічний лексикон» («Műszaki lexicon», köt. 1—3, Bdpst, 1970—74), CPP — «Румунська технічна енциклопедія» («Lexiconul Tehnic Romîn», v. 1—19, Buc., 1957—68) і ін. У ПНР(Польська Народна Республіка) виходить серія «Енциклопедія техніки» («Encyklopedia techniki», Warsz., з 1966), видані томи, присвячені ядерній енергетиці, будівельній техніці, хімії, автоматиці і ін.
Практикується видання однотомних Т. е. алфавітної або систематичної побудови, наприклад англійська «Енциклопедія технічних наук, матеріалів і процесів» («The encyclopedia of engineering, materials and processes», N. Y.—L., 1963), «Велика книга техніки» («Das grosse Buch der Technik», Gütersloh, 1961), технічний словник Мейєра («Meyers Handbuch über die Technik», Mannheim, 1964), «Техніка. Мала енциклопедія» («Technik. Kleine Encyklopädi», 6 Aufl., Lpz., 1970) і ін. Видаються і галузеві однотомники, наприклад в ГДР(Німецька Демократична Республіка) в серії «кишенькові лексикони Майєру» («Mayers Taschenlexikon») вийшли «Ракетна техніка. Космонавтика» (Mieike Н., «Rekettentechnik, Raumfahrt», Lpz., 1967), «Суднобудування. Водний транспорт» («Schiffbau. Schiffart», Lpz., 1964) і ін.
Літ.: Черняк А. Я., Історія технічної книги, ч. 1—2, М., 1969—73; Ольшки Л., Історія наукової літератури на нових мовах, т. 1—3, М-код.—Л., 1933—34; Winchell С. М., Guide to reference books, Chi., 1972; Guide to reference material, ed. A. I. Walford, 3 ed., v. 1, L., 1973; Zischka G. A., Index lexicorum, Wien, 1959. Див. також літ.(літературний) при ст. Енциклопедія .
