Тен (Taine) Іполит Адольф (21.4.1828, Вузье, Арденни, — 5.3.1893, Париж), французький філософ, естет, письменник, історик. У 1848—51 вчився у Вищій нормальній школі (Париж). Член французької академії (1878). Родоначальник естетичної теорії натуралізму, засновник культурно-історичної школи . Основні вигадування — «Критичні досліди» (1858, русявий.(російський) пер.(переведення) 1869), етюди про О. Бальзаке (1858) і Стендале (1864), «Історія англійської літератури» (1863—1864, русявий.(російський) пер.(переведення) 1876), «Філософія мистецтва» (1865—69, русявий.(російський) пер.(переведення) 1866, 1899). Виходячи з позитивістського еволюціонізму О. Конта, Т. завданням критики вважав «нейтральний» аналіз, що уникає етичних і ідеологічних оцінок.
Основу його методології складає тріада: «раса» (тобто природжені, «природні» якості), «середовище» (географічні і кліматичні умови), «момент» (буття «раси» і «середовища» в певну історичну епоху). Взаємодію членів тріади обумовлює виникнення стилів, жанрів, шкіл. Художню творчість Т. несе друк елітарної байдужості до життя народу. Автор нарисових книг «Піренейська подорож» (1855), «Подорож по Італії» (1866, русявий.(російський) пер.(переведення) 1913—16), сатиричній повісті «Паризькі вдачі. Життя і роздуми Фредеріка Томаса Грендоржа» (1867, русявий.(російський) пер.(переведення) 1880), «Нарисів сучасної Англії» (1871, русявий.(російський) пер.(переведення) 1872), «Путнього щоденника» (1897). Виступаючи до 70-х рр. з помірно ліберальних позицій, Т. після Паризької Комуни 1871, яку він зустрів вороже, еволюціонував у бік реакції. Цей перелом знайшов віддзеркалення в основному історичній праці Т. — «Походження сучасної Франції» (т. 1—3, 1876—93, русявий.(російський) пер.(переведення), т. 1—5, 1907). Побудоване на тенденційному підборі джерел, вигадування Т. є по суті памфлетом проти Великої французької революції, проти якобінців і якобінської диктатури.
Соч.: La Fontaine et ses fables, P., 1861; Sa vie et sa correspondence, v. 1—2, 4 еd..P., 1908—14; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Бальзак, СП(Збори постанов) Би. 1894; Історія естетики. Пам'ятники світової естетичної думки, т. 3, М., 1967.
Літ.: Плеханов Р. Ст, Література і естетика, т. 1—2, М., 1958; Луначарський А. Ст, Собр. соч.(вигадування), т. 8, М., 1967; Анісимов І. І., Живе життя класики, М., 1974, с. 101—03; Aulard A., Taine, historien de la rеvolution française. P. 1907; Lacombe P., Taine, historien et sociologue.P., 1909.
