Температури високі, у вузькому розумінні терміну — температури, що перевищують кімнатну температуру (для їх досягнення доводиться застосовувати який-небудь спосіб нагріву). Існують різні методи здобуття Т. ст Наприклад, нагріваючи металевих провідників електричним струмом дозволяє досягти декількох тис. градусів; нагріваючи в полум'ї — приблизно 5000 градусів; електричні розряди в газах — від десятків тисяч до мільйонів градусів; нагріваючи лазерним променем — до декількох млн. градусів; температура в зоні термоядерних реакцій може досягати ста млн. градусів.
В широкому сенсі Т. ст — температури, що перевершують деяку характеристичну температуру, досягши якої відбувається якісна зміна властивостей речовини. Таким чином, не існує, строго кажучи, єдиного кордону між низькими і високими температурами. Так, Дебая температура q D визначає для кожної речовини температурний кордон, вище за яку не позначаються квантові ефекти (в цьому випадку Т. ст слід рахувати температури Т ³q D ; для більшості речовин q D лежить в інтервалі 100—500 До). Температура плавлення розмежовує області твердого і рідкого станів речовин. Критична температура визначає верхній кордон співіснування пари і рідини. Як характеристичний температур можна також вказати температури, при яких починаються, наприклад, дисоціація молекул (~10 3 До), іонізація атомів (~10 4 До), термоядерні реакції (~ 10 7 До) і т. д.
