Тассо (Tasso) Торквато (11.3.1544, Сорренто, — 25.4.1595, Рим), італійський поет. Син поета Б. Тассо. Закінчив університет Болонський (1565). З 1572 Т. — придворний поет феррарського герцога Альфонса II д''Есте. Під впливом контрреформації Т. відмовився від філософського скептицизму. Впав в хворобливу релігійність, страждав манією переслідування. У 1579— 1586 за наказом герцога був поміщений в госпіталь для божевільних. Останніми роками життю поневірявся по містах Італії.
В творчості Т. поєднуються межі стилю Відродження і стилів , що змінюють його, класицизму і бароко . Ренесансну лірику 60-х — початки 70-х рр., що змальовує природу і любовне відчуття, змінюють барочні вірші (1579—86) з їх натуралістичною і гиперболізмом. Пасторальна драма «Амінта» (1573, опублікована 1580), пройнята пантеїстичним сприйняттям світу і думкою про могутність любові, — твір ренесансне з тенденцією до класицизму. Трактат «Міркування про поетичне мистецтво» (1565—66, видання 1587) і його 2-я редакція «Міркування про героїчну поему» (1594) засновані на поетиці Арістотеля і є теоретичною базою нового змішаного жанру Т., що поєднує античну епопею з рицарською поемою Л. Аріосто. Головний твір Т. — історична поема «Гоффредо» (написана в 1574—75), повністю опублікована під назвою «Звільнений Єрусалим» (1580, русявий.(російський) пер.(переведення) Д. Мін, т. 1—3, 1900), мала актуальне значення у зв'язку з військовими зіткненнями європейських народів з турками. У поемі протиборствують принципи гуманізму і індивідуалізму, характерні для Відродження, і мораль періоду контрреформації. Поетичним зразком для Т. служила «Іліада», 2-я редакція поеми «Завойований Єрусалим» (1593) витримана в ортодоксально-католицькому дусі. Творчість Т. зіграла важливу роль в розвитку західноєвропейської літератури 17—18 вв.(століття), а образ самого Т. збережений в творах І. Ст Гете, Дж. Байрона, К. Н. Батюшкова і ін.
Соч.: Opere, а cura di G. Rosini, v. 1—33, Pisa, 1821—32; Tutte ie poesie, а cura di L. Caretti [Mil., 1957]; Opere, [v. 1—2, Mil., 1961—68]- в русявий.(російський) пер.(переведення)—Амінта, М-код.—Л., 1937.
Літ.: Розанців М., Пушкін, Тассо, Аретіно [М-код.—Л., 1937]; Де Санктіс Ф., Історія італійської літератури, т. 2, М., 1964; Мокульський С. С., Італійська література. Відродження і Освіта, М., 1966; Storia dellaletteratura italiana, direttori F. Cecchi e N. Sapegno, v. 4 [Mil., 1966].
