Табарі, ат-Табарі Абу Джафар Мухаммед ібн Джарір (838 або 839, Амоль, область Табарістан, нині Іран, — 923, Табарістан), арабський історик і богослов, автор праці «Історія посланців і царів» («Таріх ар-русул ва-ль-мулук»; ін. назва «Історія пророків і царів»), який по великій кількості фактів і точності викладу є одним з найважливіших джерел по древній і середньовічній історії Близького Сходу, особливо по історії Арабського халіфату при Омейядах і Аббасидах (до 915). Т. використовував як усну традицію, так і соч.(вигадування) ранніх арабських авторів, безпосередньо до нас що не дійшли. «Історія» Т. — головне джерело для більшості подальших авторів праць по загальній історії в арабській історіографії. Т. — також автор багатотомного коментаря до Корану, в якому поряд з широким обхватом матеріалу про Коране проявляє критичне відношення до цього матеріалу. Окрім історії і теології, вивчав арабську поезію, лексикографію, граматику, математику, медицину. «Історію» Т. в 963 перевів і переробив на новоперсидський мову везір Саманідов Аль-баламі (з новоперсидського вона перекладалася на турецький, урду, французький і ін. мови). Широку популярність в Європі Т. отримав після публікації йому.(німецький) сходознавцем І. Г. Л. Козегартеном частини «Історії». Уривки з «Історії» російською мовою перевели Н. А. Мідників, А. Е. Шмідт, Л. І. Надірадзе.
Соч.: Annales quos scripsit Abu Djafar... at-tabari cum aliis, ed. M. J. de Goeje, series 1—3, LB, 1879—98; Таріх ар-русул ва-ль-мулук, т. 1—3, Каїр, 1960—62 (рец. П. А. Гряз-невіча, «Народи Азії і Африки», 1964 № 3). [Уривки і витримки], у кн.: Хрестоматія по історії халіфату, сост. і пер.(переведення) Л. І. Надірадзе, М., 1968.
