Сімеон Новий Богослов [949, Галатія (Пафлагонія), — 1022, Хрісополіс], візантійський релігійний письменник і філософ-містик. В молодості вчився в Константинополі і був на імператорській службі, потім став ченцем. Вигадування С. Н. Би. розвивають тему самоуглубленія, самоочищення і прояснення особи, що внутрішньо усамітнилася для свого релігійного життя. Авторитет церковно-ієрархічних інституцій відступає для нього на задній план перед абсолютним авторитетом «духоносного» аскета, носія особистої святості. Учення С. Н. Би. про особисте відношення між наставником («духовним батьком») і учнем («духовним сином») як вищій нормі релігійного життя типологічно співвідношуваний з доктринами ісламської містики (див. Суфізм ) про зв'язок між «муршидом» і «мурадом»; саме у такому ланцюзі спадкоємства зберігається «віддання». Вірші С. Н. Би. є важливим явищем в історії візантійської літератури завдяки сміливості, з якою автор реформував метрику і наближав поетичну мову до живих мовних норм. Містична філософія С. Н. Би. передбачала ісихазм 14 ст
Соч.: (греч. текст з франц.(французький) пер.(переведення)) Catéchéses, ed. Ст Krivochéine, trad. par J. Paramelle, t. 1—3, P., 1963—65; Chapitres theolcgiques, gnostiques et pratiques, ed. J. Darrouzes, P., 1958; Traites theologiques et ethiques, ed. J. Darrouzes, t. 1—2, P., 1966—67; Hymnes, ed. J. Koder, t. 1—3, P., 1969—73; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Слова, ст 1—2, М., 1882.
Літ.: Каждан А. П., Попередні зауваження про світогляд візантійського містика Х—xi вв.(століття) Сімеона, «Byzantinoslavica», 1967, v. 28 №1; Krivocheine V., The writings of St. Symeon the New Theologien, «Orientalia Christiania Periodica», 1954, v. 20.
