Сімеон Полоцкий [у миру — Самуїл Емельяновіч (за новими даними — Гаврилович) Петровський-ситніановіч] (1629, Полоцк, — 25.8.1680, Москва), білоруський і російський громадський і церковний діяч, письменник, діяч російської освіти. Закінчив Києво-могилянську академію. У 1656 прийняв чернецтво в Полоцком Богоявленськом монастирі. У 1664 переселився до Москви; з 1667 вчитель царевича Олексія, а після його смерті — царевича Федора і царівни Софьі. Автор богословського трактату «Жезл правління» (1667), направленого проти патріарха Никона і вождів розколу. У 1678 організував в Кремлі друкарню. По своєму світогляду і діяльності С. П. — просвітитель. У 1648 почав писати вірші на польській і білорусько-українській мовах. У російську літературу увійшов як талановитий поет, драматург і проповідник: збірки проповідей «Обід душевний» (1681) і «Вечеря душевна» (1683), збірки віршів «Вертоград багатоколірний» (не опублікований) і «Ріфмологион» (також рукописний), віршоване переведення Псалтирі — «Псалтир ріфмотворная» (1680), віршовані п'єси — «Комедія притчі про блудного сина» і трагедія «О Навходоносоре царі, про тель золотці і про трієх отроцех, в пещи не спалених», що вихваляє царя Олексія Михайловича і що викриває правителя-тирана (біблейського царя Навуходоносора). Користувався силлабічеським віршем; з'явився основоположником в російській літературі поетичного і драматичного жанрів.
Соч.: Ізбр. соч.(вигадування) [Підгот. тексту, ст. і коммент. І. П. Ереміна], М. — Л., 1953.
