Сільськогосподарські вищі учбові заклади, готують фахівців для з.-х.(сільськогосподарський) виробництва — вчених агрономів, зооїнженеров, ветеринарних лікарок (у тому числі біофізиків і біохіміків), інженерів (механіків, електриків, гідромеліораторів, землевпорядників, геодезистів і ін.), економістів, бухгалтерів, а також науково-педагогічні кадри. У СРСР в 1975 мережу С. ст в. з. (знаходиться у веденні міністерства сільського господарства СРСР) включала: 72 власне з.-х.(сільськогосподарський) вузу (6 з.-х.(сільськогосподарський) академій, 63 з.-х.(сільськогосподарський) інституту, інститути плодоовочевої, субтропічного господарства, бавовництва), 14 ветеринарних і зооветеринарних вищих учбових закладів, 7 інститутів механізації і електрифікації сільського господарства, 4 гідромеліоративних інституту, інститут землеустрою, молочний інститут, Всесоюзний з.-х.(сільськогосподарський) інститут заочної освіти, 8 філій з.-х.(сільськогосподарський) вузів. З.-х. вузи є у всіх союзних республіках.
Серед ведучих з.-х.(сільськогосподарський) вузів, де склалися наукові школи і яким надано право приймати до захисту докторські і кандидатські дисертації (1975): з.-х.(сільськогосподарський) академії — Білоруська (заснована в 1840, Гори Могильовської області), Латвійська (1939, Елгава), Литовська (1924, Норейкишкес Каунаського району), Московська їм. К. А. Тімірязева (1865), Українська (1898, Київ); з.-х.(сільськогосподарський) інститути — Вірменський (1930, Єреван), Білоцерківський (1920, Біла Церква Київської області), Волгоградський (1944), Воронежський їм. К. Д. Глінки (1913), Гористий (1918, Орджонікідзе) Донський (1918, Персиановка Ростовської області), Казахський (1930, Алма-Ата), Киргизький їм. К. І. Ськрябіна (1933, Фрунзе), Кишинівський їм. М. В. Фрунзе (1940), Кубанський (1921, Краснодар), Ленінградський (1904, реорганізований в 1922), Новосибірський (1935), Одеський (1918), Омський їм. С. М. Кирова (1918), Оренбурзький їм. А. А. Андрєєва (1930), Саратовський (1913), Ставропольський (1933), Ташкентський (1934), Ульяновський (1943), Харківський їм. В. Ст Докучаєва (1816 — старий з.-х.(сільськогосподарський) вуз країни); зооветеринарні інститути — Алма-атинський (1929), Єреванський (1928), Львівський (1881); ветеринарні — Казанський їм. Н. Е. Баумана (1873), Ленінградський (1919), Омський (1918), Московська ветеринарна академія ним. К. І. Ськрябіна (1919); Московський інститут інженерів з.-х.(сільськогосподарський) виробництва ним. В. П. Горячкина (1930), Московський (1930) і Новочеркасський (1930) гідромеліоративні інститути, Московський інститут інженерів землеустрою (1845). Крім того, в 1974 67 з.-х.(сільськогосподарський) вузів мали право приймати до захисту кандидатські дисертації. У всіх з.-х.(сільськогосподарський) вузах, окрім Всесоюзного з.-х.(сільськогосподарський) інституту заочної освіти (1930, Балашиха Московської області), є денні і в більшості заочні факультети, підготовчі відділення, аспірантура. Термін вчення в з.-х.(сільськогосподарський) вузах від 4 років 4 міс. до 5 років залежно від спеціальності і форми вчення. Див. також Сільськогосподарське утворення і статті про ведучих радянських з.-х.(сільськогосподарський) вузах, наприклад Московська сільськогосподарська академія ним. К. А. Тімірязева, Харківський сільськогосподарський інститут ним. В. Ст Докучаєва.
