Сюллі-Прюдом (Sully-prudhomme) (псевдонім; справжнє ім'я Рене Франсуа Арман Прюдом) (16.3.1839, Париж, — 6.9.1907, Шатне-Малабрі, депутат О-де-сіна), французький поет. Член Французької академії (1881). Вивчав точні науки і право в Паризькому університеті. Перша збірка «Станси і вірші» (1865) принесла йому популярність. З.-П. увійшов до групи парнасців (див. «Парнас» ) , випробував вплив А. де Віньі і в деяких стосунках передбачив символістів. Схильність до зображення внутрішнього світу людини, аналіз інтимних переживань знайшли вираження у віршах 1865—67 і в збірці «Марна ніжність» (1875). Зробивши чудове переведення першої книги поеми Лукреция «Про природу речей» (1869), З.-П. спробував продовжити його традиції і створив крупні поеми «Справедливість» (1878) і «Щастя» (1888), відобразив в них свої морально-філософські і наукові концепції.
У дусі позитивістської філософії трактати З.-П.: «Передмова» (1869) до переведення з Лукреция, «Психологія вільного вибору» (1906) і др.; нарис «Дійсна релігія Паськаля» (1905), декілька соціологічних і мистецтвознавчих робіт, у тому числі «Поетичний заповіт» (1901). Нобелівська премія (1901).
Соч.: Œuvres, v. 1—7, P. 1886—1908; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. вірші. Сост. П. Н. Петровський, М., 1924.
Літ.: Леметр, Сучасні письменники, СП(Збори постанов) Би, 1891: Estève Е., Sullv-prudhomme..., P., 1925; Dansel M., Sully-prudhonme, в його кн.: Les «Nobel» français de littérature, P., Г1967].
