Сюникськоє царство, Сюнійськоє царство, феодальна держава у Вірменії 2-ій половині 10—12 вв.(століття) Знаходилося в області Сюник (територія сучасного Зангезура — південно-східна частина Вірменії). Засновником С. ц. був великий князь Сюника Смбат, проголошений царем в 970. Царі Сюника визнавали верховну владу армійських Багратідов і співробітничали з ними. Столицею С. ц. незабаром став р. Капан, а духовним центром — Татевський монастир . Найвищого розквіту С. ц. досягло в 1-ій половині 11 ст при Васаке I і Смбате II. У гірській країні Сюник налічувалися 43 фортеці, 48 монастирів і більше 1000 сів. Основними заняттями населення були землеробство і скотарство. У 1170 С. ц. завойоване сельджукамі. При монгольському владицтві Сюник придбав в 1251 статут особливої військово-адміністративної одиниці — туману і право на «інджу», тобто безпосереднє підпорядкування великому ханові.
Літ.: Історія вірменського народу, ч. 1, Ер., 1951.
