Ськворцов-степанов Іван Іванович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ськворцов-степанов Іван Іванович

Ськворцов-степанов Іван Іванович (справжнє прізвище — Шпаків, літературний псевдонім — І. Степанов) [24.2(8.3) .1870, Богородськ, нині Ногинськ Московської області, — 8.10.1928, Сочі], радянський державний і партійний діяч, історик, економіст. Член Комуністичної партії з 1896. Народився в сім'ї фабричного службовця. У 1890 закінчив Московський вчительський інститут. Працював вчителем в Москві. У революційному русі з 1891. Неодноразово був арештований і засланий. У 1905 член літературно-лекторської групи Московського комітету РСДРП. Делегат 4-го з'їзду РСДРП (1906) від Московської партійної організації. У 1907 і 1911 висувався кандидатом від більшовиків на виборах в Державну думу. У 1914—17 вів партійну роботу в Москві. Після Лютневої революції 1917 редактор газети «Вісті» Московської ради, член редколегії газети « Соціал-демократ», член Московського Комітету РСДРП (б), голова більшовицької фракції Московської міської думи. У жовтневі дні 1917 член Московського ВРК. Увійшов до першого складу Сов. уряди, був наркомом фінансів. У 1919—25 заступником голови Всеросійської ради робочої кооперації, член правління Центросоюза, заступник голови редколегії Госиздата. У 1925—27 відповідальний редактор газети «Вісті ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР і ВЦИК», з 1927 заступник відповідального редактора газети «Правда», одночасно з 1926 директор інституту В. І. Леніна при ЦК ВКП (б). У 1926—28 відповідальний редактор газети «Ленінградська правда», вів активну боротьбу проти троцькізму і «новій опозиції» . Був членом Президії Комуністичної академії, член Головної редакції 1-го видання Великої радянської енциклопедії. Делегат 10—15-го з'їздів партії; на 10—13-м-коді з'їздах обирався членом Центральної ревізійної комісії РКП (б), на 14—15-м-коді з'їздах — член ЦК ВКП (б). Був членом ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР.

  З.-С. — автор робіт по історії революційного руху, політекономії, теорії наукового атеїзму і др.; перекладач і редактор російського видання «Капіталу» К. Маркса (т. 1—3, 1920). Книга З.-С. «Електрифікація РРФСР у зв'язку з перехідною фазою світового господарства» (1922) отримала позитивну оцінку В. І. Леніна (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 45, с. 51). Похований на Червоній площі біля Кремлівської стіни.

  Соч.: Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, [М-код.—Л.], 1930—31; Ізбр. атеїстичні проїзв.(твір), М., 1959; Вибране, М., 1970.

  Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 473); Аміантов Ю., Устінов Ст, Вірний син партії, М., 1960; Подлящук П., Іван Іванович, М., 1973.

І. І. Ськворцов-степанов.