Ськалбе Карліс (7.11.1879, Вецпієбалгськая волость, нині Цесисський район, — 14.4.1945, Стокгольм), латиський письменник. Був батраком, вчителем, журналістом. Друкувався з 1896. Перші збірки віршів «Мрії в'язня» (1902), «Коли яблуні квітнуть» (1904) пройняті передчуттям революційних подій. Надалі творчість С. набуває індивідуалістично-пасивного характеру: збірки «Серце і сонце» (1911), «Вечірні вогні» (1927) і ін. С. — найбільший майстер літературної казки в латиській дорадянській літературі: збірки «Покірливі духом» (1911), «Зимові казки» (1913), «Легенда матері» (1928). Казки ці ідейно суперечливі. Суспільна позиція С. пов'язана з ідеологією буржуазного націоналізму. У 1944 емігрував.
Соч.: Kopoti raksti, sej. 1—10, Rїga, 1938—39; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Казки. [Предісл. Я. Судрабкална], М., 1961.
Літ.: Історія латиської літератури, т. 1, Рига, 1971; Latviešu literaturas vesture, sej. 4, Rїga, 1957.
