Суперпозиційна карта, просветная карта, носій інформації при інформаційному пошуку, прямокутник, що є, з тонкого (0,18 мм ) картону (щільного паперу) форматом 148 x 210, 210 х 297 або 297 x 420 мм; інколи в якості С. до. використовують звичайну перфораційну карту . На полі С. до. пробивкою отворів (по координатній сітці) вказують адреси або номери документів, які містять дану пошукову ознаку. Загальне число отворів (адрес) на одній карті вказаних форматів може складати відповідно 3500, 7000 і 22500. Якщо скласти декілька карт разом поглянути їх на просвіт ( мал. ), то можна спостерігати збіг загальних отворів (суперпозиційний ефект, звідси термін — «З. до.»). Хай, наприклад, одна С. до. містить пошукову ознаку «сталь», друга, — ознака «обробка», третя, — «свердління» і так далі С. до. з ознакою «сталь» містить на полі всі номери документів, в яких в пошуковому образі є слово «сталь»; якщо поєднати її з другою картою, то вийде збіг «на просвіт» номерів документів, що містять в пошуковому образі і слово «сталь», і слово «обробка»; процес пошуку можна продовжувати до тих пір, поки не залишиться єдиний просвіт, вказуючий на один документ або об'єкт з властивою лише йому сукупністю ознак.
Вперше С. до. з'явилися в 1915 (у США) і під різними назвами стали застосовуватися в різних інформаційно-пошукових системах .
Літ.: Горобців Р. Р., Документ: інформаційний аналіз, М., 1973.
