Сулержіцкий Леопольд Антонович [15(27) .9.1872, Житомир, - 17(30) .12. 1916, Москва], російський громадський і театральний діяч, режисер, літератор. У 1889—94 вчився в Московському училищі живопису, творення і архітектури. Зближувався с Л. Н. Толстим, етичному ученню якого слідував все життя. Виключений з училища за антиурядову мову, служив матросом і рульовим на судах далекого плавання. У 1896 за відмову принести присягу паную при заклику на військову службу був засланий у фортецю Кушка. Після звільнення в 1898 організував за дорученням Л. Н. Толстого переселення до Канади духоборів . В 1900—01 М. Горький і А. П. Чехов залучили С. до діяльності Московського Художнього театру (МХТ). Всесторонньо обдарований, він володів бездоганним художнім смаком, музичністю. З 1905 виступав як режисер; був співпостановником ряду спектаклів МХТ(Московський Художній театр) («Синя птиця» Метерлінка, 1908; «Гамлет» Шекспіра, 1911, і ін.), найближчим помічником К. С. Станіславського по викладанню його системи (см.Станіславського система ) . Одін з організаторів і керівників 1-ої Студії МХТ(Московський Художній театр), в ранній діяльності якої позначився вплив його етичних і художніх принципів («Загибель “Надежди”» Хейерманса, 1913; «Потоп» Бергера, 1915).
Літ.: Леопольд Антонович Сулержіцкий. [Сб.], М., 1970.
