Сулімов Данило Єгорович (22.12. 1890—27.11.1937), радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1905. Народився в селищі Міньярського металургійного заводу (нині р. Міньяр) в сім'ї робітника. З 1905 робітник, потім конторник. З 1907 член Міньярського комітету РСДРП. Піддавався арештам. У 1915 мобілізований в армію, вів революційну агітацію серед солдатів в Уфі, Глазове. Після Лютневої революції 1917 член Глазовського комітету РСДРП (б) і заступник голови гарнізонної солдатської Ради. У жовтневі дні 1917 в Міньяре; делегат 2-го Всеросійського з'їзду Рад. У 1918—19 член колегії гірничо-металургійного відділу ВСНХ(Вища рада народного господарства); член Президії обласного правління заводів Уралу; член Самари губсовнархоза; помічник начальника політвідділу 5-ої армії; голова Челябінськоro губкома РКП (6), губсовнархоза, член губревкома. У 1920—22 голова правління заводів Південного Уралу; член Уфімського губісполкома і губкома партії; голова Уралпромбюро, член Уралбюро ВЦСПС і Уралбюро ЦК РКП (6). У 1923—25 голова Уральської економічної наради, голова Уралоблісполкома. У 1926 секретар Уралобкома ВКП (б). З 1927 1-й заступник наркома шляхів сполучення СРСР. У 1930—37 голова СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР. На 10—11-м-коді з'їздах партії обирався кандидатом в члени ЦК, на 12—17-м-коді — член ЦК, в 1927—30 член Оргбюро ЦК ВКП (б). Був членом ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР.
Літ.: Іванов Ст, Повпред робочого класу. Д. Е. Сулімов (1890—1938), в збірці: Серця, віддані революції, Свердловськ, 1.971.
