Сукупність вироків, винесення два або декількох вироків відносно однієї особи. У радянському кримінальному законодавстві С. п. зв'язується із засудженням і призначенням покарання особі, яка в період відбуття покарання за раніше винесеним вироком скоїло новий злочин. Така злочинна діяльність представляє підвищену суспільну небезпеку, тому правила призначення покарання по С. п. строгіші, ніж при призначенні покарання за декілька злочинів, ні за одне з яких особа не була засуджена (див. Сукупність злочинів ).
Покарання по С. п. призначається за принципом повного або часткового складання покарань. Термін міри покарання обмежений межею, встановленою для даного вигляду покарання (а не межею санкції статті кримінального закону, по якій особа була засуджена). При призначенні покарання по С. п. спочатку за вироком має бути визначене покарання за останній злочин, потім до цього покарання повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком з врахуванням згаданої вище межі. Складанню підлягають як однорідні, так і різнорідні види покарання. При складанні покарань у вигляді позбавлення волі і вмісту в дисциплінарному батальйоні 1 дню позбавлення волі відповідає 1 день вмісту в дисциплінарному батальйоні. При складанні покарань у вигляді позбавлення волі, заслання, висилки або виправних робіт 1 дню позбавлення волі відповідає 3 дні заслання, висилки або виправних робіт. Покарання у вигляді позбавлення свободи і штрафу, а також виправних робіт і штрафу складанню не підлягають (вироки з цими видами покарань виконуються самостійно).
Правила призначення покарання по С. п. поширюються і на засуджених умовно, але що скоїли протягом випробувального терміну новий умисний злочин і засуджених за нього до позбавлення волі.
