Суд присяжних, суд, до складу якого входять один або декілька постійних суддів і засідателі присяг . Присяжні і постійний (коронний) суддя, як правило, не утворюють єдину судову колегію, їх функції в процесі строгий розмежовані.
Вперше С. п. виник в Древній Греції (наприклад, суд геліастов), він існував в Древньому Римі, в Слов'янських і німецьких державах. Найбільший розвиток С. п. отримали зі встановленням буржуазних буд. У Великобританії С. п., що виникли в 13 ст, після буржуазної революції були зміцнені і компетенція їх розширена. Тоді ж засновані великі жюрі (12—23 присяжних), які вирішували питання про віддання обвинувачених суду, і малі жюрі з 12 присяжних (брали участь в розгляді кримінальних справ і виносили вердикт про винність підсудних). Протягом 19 ст С. п. в тій або іншій формі були введені у всіх крупних європейських країнах (у Франції в кінці 18 ст в ході буржуазної революції, в Росії — судовою реформою 1864 і т. д.). Англійські колоністи сприяли розвитку цієї форми суду в Америці. У епоху буржуазною революцій і в період зміцнення влади буржуазії її ідеологи рекламували С. п. як форму участі народу у відправленні правосуддя. Насправді для вибору засідателів присяг з самого початку бувальщини встановлені високі цензи (майнові, освітні та інші).
В епоху імперіалізму монополістична буржуазія всіляко обмежує компетенцію С. п. або ліквідовує його. Наприклад, у Великобританії в 1907 була введена апеляція на рішення С. п., деякі категорії справ, раніше підсудних С. п., були віднесені до компетенції поліцейських судів, скасовано велике жюрі. Участь присяжних допускається в строго вказаних в законі випадках: у справах про кримінально-карані діяння, по яких передбачений звинувачувальний акт (злочини категорії «А»), в процесі у справах сумарної юрисдикції на прохання обвинуваченого (см . Сумарний процес ) і т. п. В цілому в С. п. потрапляє лише біля 3% всіх кримінальних справ. У США С. п. поширений ширше, ніж у Великобританії: вони розглядають велику кількість цивільних справ, всі кримінальні справи, за винятком справ про малозначні злочини. У ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) С. п. скликається при судах земель у міру потреби для розгляду строго обкресленого круга кримінальних справ. У дореволюційній Росії С. п. був введений в результаті судової реформи 1864, що було кроком вперед в порівнянні з становими судами дореформеного періоду. Проте практика формування С. п. робила цей суд слухняним знаряддям буржуазії.
Ст І. Ленін, характеризуючи С. п. в дореволюційній Росії, писав: «Участь народних представників в суді є, поза сумнівом, почало демократичне. Послідовне вживання цього початку полягає, по-перше, в тому, щоб для вибору присяжних не було цензу, тобто обмеження виборчого права умовами освіти власності, осідлості і інше. Серед присяжних в даний час, унаслідок виключення робітників, переважає незрідка особливо реакційна міщанка» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 22, с. 74—75).
