Стрихнін, алкалоїд, що міститься в насінні одного з видів блювотні горіхи — блювотного горіха (Strychnos nux vomica) і ін. рослин цього роду, що виростають головним чином в тропічній Азії і Африці. Відкритий в 1818 французькими хіміками П. Ж. Пельтье і Ж, Би. Каванту; структура С. встановлена в 1946 Р. Робінсоном, в 1954 Р. Би. Вудворд із співробітниками здійснив повний синтез С. (близько 30 стадій). По хімічній будові С. — складне поліциклічне з'єднання складу C 21 H 22 O 2 N 2 : сильна одинкислотна підстава, погано розчинимо у воді, розчинимо в спирті і хлороформі.
С. — високотоксична отрута; застосовується для винищування шкідливих тварин. У лікувальних дозах (у медицині застосовується азотнокисла сіль — нітрат, а також галенови препарати, що отримуються з насіння блювотного горіха) С. стимулює рефлекторні функції спинного мозку, підвищує збудливість довгастого (дихательний, сосудодвігательний і центр блукаючих нервів) і вищерозміщених центрів головного мозку. У токсичних дозах викликає характерні тетанічні судоми (опістотонус, «сардонічна посмішка»). У основі дії С. лежить його здатність полегшувати передачу збудження в міжнейронних синапсах спинного мозку, переважно в області т.з. вставних нейронів, що грають роль гальмівних кліток, зменшувати час рефлекторної реакції в нервових центрах, підсилювати поширення збудження в спинному мозку.
