Стрептоміцин, антибіотик, що утворюється променистими грибами (актиноміцетами ) роду Actinomyces (Streptomyces). Вперше отриманий в 1944 американським ученим З. А. Ваксманом із співробітниками з A. griseus. По хімічній природі С. відноситься до аміноглікозідним антибіотиків; при кислотному гідролізі його молекула розщеплюється на шестиатомний циклічний спирт інозит, що має як заступників дві гуанідіновиє групи — стрептідін (А; див.(дивися) формулу) і дісахарід стрептобіозу (Б), що містить метиламіногрупу. С. володіє властивостями підстави, легко розчинимо у воді, практично нерастворім в органічних розчинниках. Легко утворює солі з різними кислотами; молярна маса 581,6. У сухому стані зберігає активність більше 2 років.
С. — антибіотик широкого спектру дії: активний відносно туберкульозних бактерій, збудників чуми, туляремії, бруцельозу, а також дизентерії, кишкової палички, стафілококів, стрептококів, пневмококів, гонококів, менінгококів і деяких др.; на гриби, прості, анаеробні мікроби, спірохети, рикетсії і віруси не діє. У бактерійній клітці С., зв'язуючись з рибосомами, порушує прочитування генетичної коди, пригнічує біосинтез білка; первинний механізм дії С. остаточно не встановлений. При вживанні С. в клініці утворюються стійкі до нього штами бактерій, тому С. застосовується в комбінації з ін. препаратами. С. — специфічний засіб лікування головним чином туберкульозу; він ефективний також при лікуванні менінгіту, ендокардиту, кашлюку, гонореї і багатьох ін. захворювань. Найбільш серйозні ускладнення при тривалому вживанні С. — вестибулярні розлади і порушення слуху.
В СРСР застосовують сульфат і кальцієвий для хлору комплекс С., стрептоміциновую сіль салюзіда (стрептосалюзід) і комбіновані препарати С. — стрептоциллін, стрептодіміцин, а також дігндрострептоміцин (продукт часткового відновлення С.). С. використовують в біохімії при дослідженні функцій рибосом і механізму біосинтезу білка. Див. також Антибіотики .
Літ.: Хімія антибіотиків, 3 видавництва, т. 1, М., 1961; Кан Р. С., Стрептоміцин, М. — Л., 1962: Навашин С. М., Фоміна І. П., Довідник по антибіотиках, 3 видавництва, М., 1974: Молекулярні основи дії антибіотиків, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1975; Streptomycin. Nature and practical applications, ed. S. A. Waksman, Bait., 1949.
