Статевий чинник, генетичний елемент, що визначає статеву диференціацію у бактерій і повідомляє їм здатність передавати при кон'югації від клітки-донора («чоловічої» клітки) клітці-реципієнтові («жіночій» клітці) хромосомні гени . Відоме декілька типів П. ф., з яких найбільш вивчений т.з. чинник F (фертильності, або плодючості, чинник), що є кільцеву двухнітевую дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК) з молекулярною масою біля 4×10 7 . П. ф. відноситься до епісомам, тобто може знаходитися або в цитоплазмі (у автономному стані), або в складі ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота) бактерійної хромосоми (у інтегрованому стані). У першому випадку П. ф. поводиться як плазміда і з високою частотою передається при кон'югації в клітки-реципієнтів, змінюючи їх властивості; бактерійні гени при цьому передаються рідко. У другому випадку П. ф. обумовлює ефективну передачу бактерійних генів, проте сам, як правило, не передається. Інтегрований П. ф. може переходити в автономний стан; при цьому в його склад включаються гени, розташовані в сусідніх ділянках бактерійної ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота). Такий П. ф. — чинник F'' — при кон'югації з високою частотою передає включені в його склад бактерійні гени. Див. також Генетика мікроорганізмів .
