Стародуб, місто, центр Стародубського району Брянської області РРФСР. Кінцева станція ж.-д.(железнодорожний) вітки від лінії Унеча — Михайлівський для Хутора. Розташований на р. Бабінец (басейн Дніпра), в 169 км. . до Ю.-З.(південний захід) від Брянська. 16 тис. жителів (1975). Відомий з 11 ст в Сіверській землі, входив в Київську Русь . У 13 ст спалений монголо-татарамі, з 14 ст — в складі Великого князівства Литовського, пізніше за Мову Посполитої. У 1503—1618 в Московській державі, потім знову в Польщі до 1648. Приєднаний до Росії і став центром Стародубського полку, з 1781 місто повіту, з 1796 в Чернігівській губернії. У 1917—18 був зайнятий німецькими військами. Радянська влада відновлена в листопаді 1918. З 1919 в Гомелській, в 1926—29 — Брянській губернії, в 1929—1939 в Західній, в 1938—45 — Орловської області. З серпня 1941 до 22 вересня 1943 був окупований німецько-фашистськими військами. З 1945 в Брянської області. У С. — прядивний, овочесушильний, маслосироробний, пивоварний заводи, філія Брянського об'єднання «Металіст».
Літ.: М'яло І. І., Стародуб, Брянськ, 1951; Говоров М., Соколів Ст, Історичні місця Брянської області, Брянськ, 1955; Цапенко М., Земля Брянська, М., 1972.
