Стародубське князівство, князівство Північно-східної Русі, що займало територію по середньому перебігу р. Клязьми. Виділилося із складу Великого князівства Володимирського близько 1218. У 1238 в Стародубе затвердилася династія князя Івана, молодшого сина Всеволода Велике Гнездо. Питома вага стародубських князів в політичних справах Північно-східної Русі була невелика. З 14 ст вони починають служити московським князям. С. до. проіснувало до 15 ст, потім розпалося на ряд дрібних доль — володінь князів Пожарських, Ряполовських, Паліцких, Ромодановських, Килимових і ін.
