Срібло самородноє, мінерал з класу самородних елементів ; хімічний склад вагається від майже чистого Ag (не більше 1,5% домішок) до природних твердих розчинів Au, Hg, Sb, Bi або Сі в Ag. Різновиди: кюстеліт (до 10% Au), конгсбергит, аркверіт, бордозіт (до 5, 13 і 30% Hg відповідно), анімікит, алларгентум (до 11 і 15% Sb), чиленіт (до 5% Bi), мідисте срібло (до десятих доль % Сі). Структура С. с. — гранецентрована кубічна. Зрідка зустрічається у вигляді кубів і октаедрів, зазвичай — у вигляді тонких неправильних пластин і листочків, проволокообразних або дендрітоподобних зростків, зерен неправильної форми і крупніших суцільних скупчень — самородків . Один з самородків у вигляді величезної пластини, знайдений в Ханарсильо (на С. Чилі), важив 1420 кг . Колір в свіжому зламі — білий, часто поверхня покрита чорною плівкою. У полірованих шліфах відрізняється дуже високою відбивною здатністю. Твердість за мінералогічною шкалою 2,5; ковке, м'яке; щільність 10500 кг/м 3 . С. с. зустрічається рідко. Утворюється в гидротермальних жильних родовищах в асоціації з серебросодержащимі сульфідами, кальцитом, кварцем, флюоритом, адуляром, мінералами Ag, З, Ni, Bi, U, арсенідамі кобальту і нікелю і ін. Промислові родовища С. с. — Конгсберг (Норвегія), Коболт (Канада), Шнеберг і Аннаберг (ГДР); низькотемпературні жили в областях молодих вулканічних порід — в Північній Америці (Кордільєри), в Європі (Карпати), в Японії, Новій Зеландії.
С. с. поряд з золотом самородним зустрічається в зоні окислення свинцево-цинкових, колчеданних, срібних і ін. родовищ (Рудний Алтай, Урал, Джезказган та інші в СРСР, Потоси в Болівії і ін.). Детальніше про фізичні і хімічні властивості С. с. див.(дивися) в ст. Срібло .
Літ.: Мінерали. Довідник, т. 1, М., 1960; Максимов М. М., Нарис про срібло, М., 1974.
