Серебровський Олександр Павлович [13(25) .12.1884—10.2.1938], радянський партійний і державний діяч. Член Комуністичної партії з 1903. Народився в сім'ї народовольця засланця в Уфі. Робітник. У революційному русі з 1899. У 1905 член Виконкому Петербурзької ради від Путіловського заводу. У 1907 брав участь в озброєному повстанні у Владивостоку. Неодноразово заарештовувався; у 1908 емігрував до Бельгії, де закінчив в 1911 Вище технічне училище. З 1912 вів роботу в Нижньому Новгороді (м. Горький), Москві, Ростові. Учасник Жовтневої революції 1917; потім член колегії Наркомторга, заступник голови Надзвичайної комісії з постачання Червоної Армії, голова Центрального правління артилерійських заводів, заступник наркома шляхів сполучення, начальник військового постачання Українського фронту. У 1921 брав участь в боротьбі за встановлення Радянської влади в Грузії. У 1920—30 голова «Азнефті» в Баку, голова правління Всеросійського нефтесиндіката і заступник голови ВСНХ(Вища рада народного господарства) СРСР, з 1926 начальник «Главзолота» і член колегії Наркомфіна СРСР; з 1931 заступник наркома важкої промисловості. З 1924 одночасно з державною діяльністю вів викладацьку роботу в Азербайджанському політехнічному інституті, Московській гірській академії, інституті народного господарства ним. Г. Ст Плеханова. Делегат 13 14, 17-го з'їздів партії; на 14—17-м-коді з'їздах обирався кандидатом в член ЦК. Був членом ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Нагороджений орденом Леніна і 3 ін. орденами.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 472); Хавін А. Ф., Біля керма індустрії, М., 1968.
