Спуск в космонавтиці зниження космічного літального апарату (КЛА) або апарату (СА), що спускається, в щільних шарах атмосфери або в безатмосферной середовищі перед посадкою на поверхню небесного тіла. При С. на поверхню планети, що має атмосферу, швидкість КЛА зменшується під дією сили лобового опору (аеродинамічного опору ) при русі КЛА в атмосфері. С. з гальмуванням атмосферою найбільш доцільний при посадці КЛА на поверхню планет з досить щільною атмосферою. При цьому зазвичай здійснюється С. не всього КЛА а його частини — СА. Аеродинамічне гальмування знижує швидкість руху СА до 150—250 м/сек . Подальше його гальмування і посадка зазвичай здійснюються за допомогою парашутних або ін. систем.
С. з гальмуванням атмосферою може бути балістичним спуском або плануючим. При плануючому С. на СА, окрім сили лобового опору і сили тяжіння до планети діє підіймальна сила. При плануючому С. менше перевантаження, чим при балістичному, і є можливість маневрування. Якщо С. в атмосфері не передувало ракетне гальмування (за допомогою ракетного двигуна, що створює тягу, направлену убік, протилежну до руху КЛА), то КЛА входить в атмосферу з великою швидкістю (порядку 1-ої космічної для «низького» штучного супутника планети або 2-ою космічною і більш для КЛА, що підлітає до планети з далекої дистанції). В цьому випадку гасіння швидкості супроводиться великими перевантаженнями і нагрівом. Зниження цих і ін. дій при швидкості більш 1-ої космічною можливо лише при керованому спуску або в результаті поступового гальмування СЛ при його багатократному проходженні через атмосферу планети. При спуску КЛА на небесне тіло без атмосфери використовується ракетне гальмування. Перше повернення на Землю після орбітального польоту з 1-ою космічною швидкістю здійснене американською ІСЗ(штучний супутник Землі) «Діськаверер-13» (11 серпня 1960); посадка ІСЗ(штучний супутник Землі) на Землю після орбітального польоту — радянським другим кораблем-супутником (20 серпня 1960); повернення на Землю КЛА з 2-ою космічною швидкістю — американським космічеським кораблем «Аполлон-4» (9 листопада 1967); повернення на Землю КЛА з 2-ою космічною швидкістю після обльоту Луни — радянським КЛА «Зонд-5» (21 вересня 1968, балістичний спуск); спуск і посадка на небесне тіло, що не має атмосфери (Луна), — радянською автоматичною міжпланетною станцією (АМС) «Луна-9» (3 лютого 1966); спуск з 2-ою космічною швидкістю в атмосфері ін. планети (Венера) — радянською АМС «Венера-4» (18 жовтня 1967), а посадка на ін. планету — сов.(радянський) АМС «Венера-7» (15 грудня 1970); спуск і посадка на Марс — радянський АМС «Марс-3» (2 грудня 1971).
