Справедливість, поняття про належне, відповідне певним уявленням про суть людини і його невід'ємні права. С. — категорія морально-правової, а також соціально-політичної свідомості. Так, поняття С. містить в собі вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) в житті суспільства і їх соціальним положенням, між їх правами і обов'язками, між діянням і подякою, працею і винагородою, злочином і покаранням, заслугами людей і їх суспільним визнанням. Невідповідність в цих співвідношеннях оцінюється як несправедливість.
Перше в історії суспільної свідомості розуміння С. було пов'язано з визнанням незаперечності норм первісних буд: С. — це просте дотримання загальноприйнятому порядку. У соціальній практиці таке розуміння С. мало негативний сенс — вимогу покарання за порушення загальної норми; одним з його практичних виразів був інститут родової помсти. Складніше, позитивніше розуміння С., що включає наділ людей благами, виникає в період виділення окремих індивідів з роду. Спочатку воно означає головним чином рівність всіх людей в користуванні засобами життя і правами. З виникненням приватної власності і суспільної нерівності С. починають відрізняти від рівність включаючи в неї і відмінність в положенні людей згідно з їх гідністю. Арістотель вперше розділяє С. на зрівняльну і розподільну; особливим виглядом С. він рахує випадок подяки, яка повинна виходити з принципу пропорційності. Надалі це розмежування С. рівності і пропорційності (по гідності) зберігається у всій історії класового суспільства. Поряд з поняттям С., що відобразив в собі структуру існуючих класових стосунків, в народній свідомості завжди розвивалися ідеї С., що виражають протест проти експлуатації і нерівності, а також національного пригноблення.
З точки зору марксизму, поняття С. завжди має історичний характер, обумовлено умовами життя людей (класів). Класики марксизму-ленінізму неодноразово підкреслювали, що оцінка соціальної дійсності з точки зору поняття С. «...в науковому відношенні ніскільки не посуває нас вперед» (Енгельс Ф., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 20, с. 153). Справедливими можна назвати суспільного відношення людей лише в тому сенсі, що вони відповідають історичній необхідності в практичній можливості створення умов життя людини, що відповідають даній історичній епосі.
Соціалістичне розуміння С. включає рівність людей по відношенню до засобів виробництва, їх реальних політичних і юридичних прав. В той же час при соціалізмі ще зберігаються відмінності в характері (кваліфікації) праці, в розподілі предметів вжитку. «Маркс, — писав Ст І. Ленін, — показує хід розвитку комуністичного суспільства, яке вимушене спочатку знищити лише ту “несправедливість”, що засоби виробництва захоплені окремими особами, і яке не в змозі відразу знищити і подальшу несправедливість, що полягає в розподілі предметів вжитку “по роботі” (а не по потребах)» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 33, с. 93). Повний збіг С. з соціальною рівністю людей досягається в комуністичному суспільстві.
