Спайність мінералів, здатність більшості мінералів розколюватися по певних напрямах, утворюючи в розколі плоскі поверхні. С. м. — властивість, пов'язана з особливостями кристалічної структури мінералу (див. Кристал ) . Плоскість С. м. проходят паралельно плоским сіткам кристалічної решітки, максимально густо усадженим атомами, тобто що володіють найбільшою ретикулярною щільністю; сила зчеплення між цими сітками мінімальна. Важливе значення має також типа хімічного зв'язку (наприклад, напрям плоскості спайності алмазу і сфалеріта, структури яких тотожні, різно із-за неоднакового хімічного зв'язку в цих мінералах — ковалентною в першому, іонною в другому). По легкості розколювання розрізняють спайність вельми досконалу (слюда, хлорит), досконалу (кальцит, галеніт і ін.), середню (польові шпати і ін.), недосконалу (апатит, каситерит і ін.) і вельми недосконалу, при якій спайність практично відсутня (золото, корунд і ін.). У одному кристалі відповідно до його симетрії і типа структури може виявитися декілька видів спайності. Здатність мінералів розколюватися по неспайних напрямах називається окремістю. Спайність — важливий діагностична ознака мінералу.
