Спадкове право, сукупність правових норм, регулюючих стосунки, що виникають у зв'язку з переходом майна померлого до ін. особам (див. Спадкоємство ). К. Маркс характеризував закони про спадкоємство як юридичний вивід з існуючої економічної організації суспільства. У експлуататорському товаристві Н. п. «... залишає за спадкоємцем те право, яким покійний володів при життя, а саме право за допомогою своєї власності привласнювати продукти чужої праці» (Маркс До., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 16, с. 383). В умовах соціалізму Н. п. має на меті задоволення особистих потреб громадян і унеможливлює експлуатації чужої праці.
Н. п. досить детально було розроблено ще в Древньому Римі. Ряд юридичних конструкцій і термінів, запозичених з римського права пізнішими правовими системами, продовжує застосовуватися і понині (наприклад, розмежування спадкоємства згідно із законом і по заповіту; встановлення черговості визнання спадкоємців, встановлення обов'язкової долі для необхідних спадкоємців).
В СРСР Н. п. є частиною цивільного права. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції декретом від 27 квітня 1918 було скасовано спадкоємство капіталістичної власності і закладені основи спадкоємства трудовій власності. Допускалося лише спадкоємство згідно із законом, круг спадкоємців був досить вузьким. ГК(Цивільний кодекс) РРФСР 1922 ввів також спадкоємство по заповіту. Надалі у зв'язку із зміцненням соціалістичних стосунків і підвищенням життєвого рівня було скасовано обмеження вартості майна, що переходило по спадку, розширився круг спадкоємців, як згідно із законом, так і по заповіту. Згідно ст. 10 Конституцій СРСР право спадкоємства особистої власності охороняється законом. Порядок спадкоємства регламентується Основами Цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1961, ГК(Цивільний кодекс) союзних республік, положеннями про державний нотаріат і інструкціями про порядок здійснення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами. Постанова Пленуму Верховного Суду СРСР від 1 липня 1966 «Про судову практику у справах спадкоємства» сприяє одноманітному вживанню судами норм Н. п.
В зарубіжних соціалістичних країнах Н. п. будується в основному на тих же принципах, що і в СРСР. Регламентація спадкоємства міститься головним чином в цивільних кодексах. У капіталістичних країнах континентальної Європи спадкоємство регулюється, як правило, цивільними кодексами. У Великобританії Н. п. не кодифікує, регулюється судовими прецедентами і окремими законами. У США в кожному штаті є своє Н. п.; в регулюванні питань спадкоємства значне місце займає також судовий прецедент.
Літ.: Гордон М. Ст, Спадкоємство згідно із законом і по заповіту, М., 1967; Цивільне і торгівельне право капіталістичних держав, під ред. До. До. Яїчкова, М., 1966, гл.(глав) XXIX.
