Соціал-демократична партія Угорщини (СДПВ; Magyarországi Szociáldemokrata Párt), заснована 7—8 грудня 1890 в Будапешті на з'їзді Загальній робочій партії Угорщини (заснована в 1880) як партія 2-го Інтернаціоналу. З'їзд прийняв «Декларацію принципів» — програму СДПВ. Політичним завданням партії і венг.(угорський) робочого класу визначалася боротьба за соціалізм. Єдиним дорогою в досягненні цієї мети лідери СДПВ рахували завоювання загального виборчого права при таємному голосуванні. Революція 1905—07 в Росії і політичну кризу в самій Угорщині активізували діяльність СДПВ, проте в керівництва партії залишалися опортуністи. У роки 1-ої світової війни 1914—18 СДПВ займала фактично позицію социал-шовініста. Після перемоги буржуазно-демократичної революції в Угорщині (31 жовтня 1918) представники СДПВ увійшли до складу коаліційного уряду. У листопаді 1918 група лівих соціал-демократів брала участь в підставі компартії Угорщини (КПВ). Проте антикомуністична позиція правого керівництва СДПВ зробила можливим арешт (21 лютого 1919) ЦК КПВ. Під тиском лівого крила (Е. Ландлер, І. Хамбургер, Д. Ністор, Е. Варга і ін.) 21 березня 1919 СДПВ об'єдналася з КПВ, утворивши Соціалістичну партію Угорщини (розпалася в серпні 1919). Більшість тих, що були соціал-демократів визнали політичні цілі комуністів і співробітничали з ними в боротьбі за збереження Угорської радянської республіки 1919 . Праві лідери СДПВ (Е. Гарамі, М. Бухингер і ін.) не визнали об'єднання. У серпні 1919 СДПВ легально реорганізувалася як партія реформіста, створений нею уряд (1—6 серпня, т.з. профспілковий уряд) ліквідовував основні завоювання Радянської влади в Угорщині. У грудні 1921 праві лідери СДПВ уклали таємну угоду про співпрацю з хортістським урядом (див. Бетлена — Пейера пакт 1921 ) . З 1922 СДПВ — парламентська партія. Праві лідери СДПВ виступали проти тієї, що знаходилася в підпіллі КПВ, проводили антирадянську політику. Ліві соціал-демократи співробітничали з КПВ в профспілках і органах страйкової боротьби, в 1925 спільно з комуністами утворили легальну Соціалістичну робочу партію Угорщини (діяла під керівництвом КПВ до 1928). У 1939 СДПВ була перейменована в Соціал-демократичну партію (СДП). У роки 2-ої світової війни 1939—45 праві лідери СДП підтримували антикомуністичну і антирадянську політику хортістського уряду. Позиції лівих соціал-демократів (А. Сакашич, Д. Марошан і ін.), що брали участь разом з комуністами у ряді антифашистських виступів, посилилися. Після окупації Угорщини німецько-фашистськими військами (березень 1944) СДП діяла в підпіллі. Ліві соціал-демократи в травні 1944 увійшли до створеного за ініціативою комуністів Угорщини фронту. 10 жовтня 1944 СДП уклала з компартією угоду про єдність дій, увійшла до Угорського національного фронту незалежності (ВНФН), 22 грудня 1944 — до складу Тимчасового національного уряду. До серпня 1945 в центральному керівництві СДП запанували ліві — прибічники єдності робочого руху і побудови соціалізму в Угорщині. У березні 1946 СДП увійшла до складу т.з. Лівого блоку усередині ВНФН. 36-й з'їзд СДП (березень 1948) прийняв рішення продовжити боротьбу проти реформістів і підготувати умови для створення єдиної робочої партії. У січні — березні 1948 близько 100 тис. соціал-демократів подали заяви про вступ до компартії. До червня 1948 з СДП було виключено 25 тис. правих. 12—14 червня 1948 СДП об'єдналася на платформі марксизму-ленінізму з компартією, утворивши Угорську партію трудящих.
Літ.: Історія угорського революційного робочого руху, [пер. з венг.(угорський)], т. 1—3, М-код.,1970—74.
