Загальна робоча партія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Загальна робоча партія

Загальна робоча партія Угорщини (ВРП; Általános Munkáspárt), робоча соціалістична партія Угорщини в 1880—90. Виникла на основі утвореної Л. Франкелем в 1876—78 соціалістичній робочій так званій Партії нєїзбірателей (або Партії виборчих прав, що не мають). Програма ВРП була складена за зразком Готської програми німецьких соціал-демократів, але, на відміну від неї, вимагала усуспільнення засобів виробництва (у тому числі і поміщицьких земель), не містила фальшивого в умовах суспільства з антагоністичними класами лассальянського положення про «вільну державу», а також про селянство як реакційну масу. Після арешту в 1881 Франкеля і подальшого вимушеного від'їзду його за кордон керівництво партією виявилося в руках опортуністичних дрібнобуржуазних елементів (на чолі з А. Ірлінгером, Же. Чиллагом, Я. Кюршнером), що знаходилися під впливом австрійських помірних. Вони відмовилися від ідеї класової боротьби і пролетарського інтернаціоналізму і фактично підпорядкували діяльність ВРП інтересам буржуазії. У 1889 ВРП брала участь в підготовці Засновницького конгресу 2-го Інтернаціоналу, на якому, окрім Ірлінгера, угорський робочий рух був представлений Франкелем і Д. Поппом. Конгрес доручив австрійським соціал-демократам надати допомогу ВРП в боротьбі з опортунізмом. 15 вересня 1889 спільна конференція обох партій в Братиславі видалила з керівництва ВРП Ірлінгера і вибрала керівником одного з активних діячів угорських радикалів П. Енгельмана . Діяльність нового керівництва увінчалася створенням в кінці 1890 Соціал-демократичної партії Угорщини.

  Літ.: Історія угорського революційного робочого руху, пер.(переведення) з венг.(угорський), т. 1, М., 1970.

  Т. М. Ісламов.