Соціал-демократична партія Німеччини (утворена в 1946)
Соціал-демократична партія Німеччини (СДПГ; Sozialdemokratische Partei Deutschlands), оформилася як політична партія Західної Німеччини в травні 1946. Програма СДПГ, прийнята на з'їзді в р. Бад-Годесберг в 1959, носить яскраво виражений характер реформіста. У ній міститься повна відмова від марксизму в питаннях теорії і практики класової боротьби, висувається теза про перетворення партії робочого класу В т. н. народну партію. Ця лінія була підтверджена на подальших з'їздах СДПГ, включаючи з'їзд, що відбувся в листопаді 1975 в Мангеймі. Керівництво партії своєю політикою сприяє збереженню в країні капіталістичних буд, хоча формально і виступає за соціальні перетворення. В кінці 40 — початку 50-х рр. СДПГ виступала проти озброєння ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і її вступу в НАТО(Організація Північноатлантичного пакту). Проте під тиском правого крила офіційний курс СДПГ був змінений у бік схвалення політики ремілітаризації ФРН(Федеральна Республіка Німеччини). З'їзд (листопад 1960) Ганновера висловився за «дієве оснащення і ефективне озброєння бундесверу». У 1966—69 СДПГ входила в урядову коаліцію, яку очолював блок ХДС/ХСС. У 1969 в результаті виборів в бундестаг ХДС/ХСС був усунений від влади. СДПГ спільно з Вільною демократичною партією (СВДП) сформувала новий коаліційний уряд на чолі з головою СДПГ Ст Брандтом . Уряд СДПГ — СВДП зробило ряд кроків, що враховували реальну обстановку, що склалася в Європі. Були підписані договори ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) з СРСР (1970), Польщею (1970), ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) (1973), а також з ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1972). На дострокових виборах в бундестаг в 1972 СДПГ отримала 45,8% голосів виборців і стала мати в своєму розпорядженні найбільшу фракцію в бундестагу (230 мандатів). Проте в подальші роки вплив партії дещо впав. Це особливо виявилося в 1973—74 в ході виборів до земельних парламентів (ландтаги), де СДПГ втратила значну кількість голосів виборців. Одна з головних причин цього процесу полягає в тому, що партія не виконала багатьох обіцянок відносно поліпшення матеріального положення трудящих. Зіграла свою роль і діяльність опозиції, яка в своїх нападках на курс урядів Брандта (федеральний канцлер в 1969—74) і Р. Шмідта (федеральний канцлер з травня 1974) використовувала економічні труднощі, викликані ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), що охопили, як і інші капіталістичні країни, економічною і валютно-фінансовою кризою. СДПГ — найкрупніша політична партія ФРН(Федеральна Республіка Німеччини); вона є одній з провідних партій Соціалістичного інтернаціоналу . Під впливом СДПГ знаходиться значна частина трудящих. Найвищий орган партії — з'їзд. Керівний орган між з'їздами — Правління. Голова партії — Ст Брандт, голова фракції СДПГ в бундестагу — Р. Венер. Чисельність партії 995 тис. членів (1975). ЦО(центральний орган) — щотижнева газета «Форвертс» («Vorwärts»). Теоретичний орган — щомісячний журнал «Нойе гезельшафт» («Die Neue Gesellschaft»).
Літ.: Der Godesberger Parteitag und das Grundsatzprogramm der SPD, B., 1960; Ежов Ст Д., Класові бої на Рейні. Робочий рух в Західній Німеччині. 1945-1973, М., 1973.
