Смідовіч Петро Гермогеновіч [7(19) .5.1874, Рогачев, нині Гомелської області, — 16.4.1935, Москва], радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1898. Народився в дворянській сім'ї. Вчився в Московському університеті, в 1894 виключений за участь в нелегальних студентських кухлях, висланий до Тули. У 1895 виїхав за кордон, закінчив Вищу електротехнічну школу в Парижі, працював на заводах Бельгії, був членом Бельгійської робочій партії. З 1898 вів роботу в Петербурзі. У 1900 арештований і висланий за кордон. З 1902 агент «Іскри», з 1903 — в Росії, один з організаторів підпільної друкарні «Іскри» в Умані (1903). Був членом Среднеуральського (1903), Північного (1904), Бакинського і Тульського (1905) комітетів РСДРП. Учасник озброєного повстання в Москві в грудні 1905. У 1906—1908 член Московського окружного і міського комітетів РСДРП. У 1908 арештований, висланий у Вологодську губернію. З 1910 вів партійну роботу в Калузі, Москві. Після Лютневої революції 1917 член Московського комітету РСДРП (б), член Президії Виконкому Моссовета. Делегат 7-ої (Квітневою) конференції і 6-го з'їзду РСДРП (б). У жовтневі дні 1917 член Московського ВРК, потім член Презідіума ВЦИК і ВСНХ(Вища рада народного господарства). У 1918 голова Моссовета, 1919 голова Московського губернського совнархоза. У 1920 член сов.(радянський) делегації на мирних переговорах з буржуазною Польщею. Брав участь в ліквідації антоновщини і Кронштадтського антирадянського заколоту 1921 . Був членом ВЦИК, член Презідіума ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР, працював головою Комітету сприяння народностям північних околиць при ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Делегат 8, 10—17-го з'їздів партії, на 10-м-коді з'їзді обирався членом ЦКК(Центральна контрольна комісія). Нагороджений орденом Леніна. Похований на Червоній площі біля Кремлівської стіни.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 473); Аренштейн А., Раннім московським ранком, М., 1967; Герої Жовтня, М., 1967.
