Слуцкоє князівство, феодальне князівство, що виділилося з Турово-Пінського князівства в 90-х рр. 12 ст На початку 13 ст займало територію в басейні р. Злучи. Столиця — р. Слуцк. Знаходилося залежно від Галицько-волинського князівства. З 1326 С. до. попало у васальну залежність від Великого князівства Литовського. У 1395 перейшло до литовського князя Володимира Ольгердовічу. Його спадкоємці, що прозвали по імені сина Володимира Ольгердовіча, — Александра Олелька — «Олельковічамі», правили С. до. до 1612. Князі С. до. підтримували жваві стосунки з Північно-східною Руссю. Михайло Олельковіч в 1470 був вибраний новгородцамі князем; страчений за участь в змові, що мала на меті приєднання росіян, білоруських і українських земель до Російської держави. У 1582 С. до. було розділено між трьома Олельковічамі. У 1612 С. до. перейшло до мужа останньої представниці Олельковічей княгині Софії — князеві Радзівіллу. Ліквідовано в 1791.
Літ.: Любавський М., Обласне ділення і місцеве управління Литовсько-російської держави до часу видання першого литовського статуту, М., 1892.
