Словацький Юліуш
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Словацький Юліуш

Словацький (Słowacki) Юліуш (4.9.1809, Кременец, нині Тернопільської області УРСР, — 3.4.1849, Париж), польський поет. Народився в сім'ї професора. Закінчив юридичний факультет Вільнюського університету (1828). Вже ранні поеми С. носять романтичний характер («Гуго», 1829; «Ян Белецкий», 1830, і ін.). Перші драми С. — спроби створення трагедії політичних конфліктів і людських пристрастей («Марія Стюарт», 1830; «Міндовг, король литовський», 1831). На польське повстання 1830—31 С. відгукнувся циклом патріотичних віршів («Ода до свободи», 1830, і ін.). З 1831 жив в еміграції.

  Поряд з А. Міцкевічем С. — якнайповніший виразник ідей революційного романтизму. Ліричним шедевром С. стала поема « У Швейцарії» (опублікована 1839). У 40-і рр. С. створив польський романтичний театральний репертуар. У поемах («Ламбро», 1833; «Ангеллі», 1838), драмах і трагедіях («Кордіан» 1834; «Горштиньський», написана в 1835, опублікована в 1881, і ін.) критично освітлював роль шляхти у визвольному русі; у політичній ліриці виступав проти клерикалізму, за ідеї народної революції («Відповідь на «Псалми будущего»», 1845—48, і ін.). С. належить цикл драм казково-фантастичного характеру («Балладіна», 1834, опублікована 1839; «Лілла Венеда», 1840). Реалістичні тенденції позначилися в драмі «Фантазії» (1841). У ліриці С. домінують мотиви патріотичній скорботі, революційній стійкості («Гімн», 1836, опублікований 1839; «Мій заповіт», 1839—40, і ін.). Як прозаїк виступав з фрагментами історичної прози. Вершиною його творчих шукань стала поема «Беневський» (1840—41, нескінчена, опублікована 1841, русявий.(російський) пер.(переведення) 1973), відмічена віртуозною віршованою майстерністю. У пізніх драмах С. за наявності містіко-релігійного елементу не зникають ні патріотичні прагнення («Ксьондз Марек», 1843), ні інтерес до соціальних конфліктів («Срібний сон Соломєї», 1844). Лірика С. середини 40-х рр. знаходить космічну образність, пророчу пристрасність, вона пронизана напруженим чеканням революційного вибуху. Синтезом філософсько-історичних поглядів С. повинна була стати епопея «Король — Дух» (незакінчена). У Росії С. довгий час був мало відомий. На рубежі 19—20 вв.(століття) їм зацікавилися російські символісти (До. Д. Бальмонт, Ст Я. Брюсов). Кращі переведення (А. А. Ахматової, Би. Л. Пастернака, Л. Н. Мартинова і ін.) з'явилися після 2-ої світової війни 1939—45.

  Соч.: Dzieła, t. 1—14, 3 wyd., Wr., 1959; Dzieła wsrystkie, t. 1—15, 2 wyd., Wr., 1952—1963; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. соч.(вигадування), т. 1—2, М., 1960; Лірика, М., 1966; Вірші. Марія Стюарт, М., 1975.

  Літ.: Стахєєв Би, Ф., Ю. Словацький, в кн.: Історія польської літератури, т. 1, М., 1968; Льовiнська С. І., Юлiуш Словацький. Жіття i творчий шлях, Київ,1973; Вірніше за Р. Д., Юліуш Словацькнй i Україна, Київ, 1959; Ю. Словацький. Біобібліографічний покажчик, М., 1959; Kleiner J., Słowacki. Dzieje tworezosci, t. 1—4, Lw. — Warsz. — Kr., 1924—28; Kalendarz zycia i tworszosci J. Slowackiego, Wr., 1960; Treugutt S., «Beniowski». Kryzys in dywidualizmu romantycznego, Warsz., 1964; Sawrymowicz E., J. Słowacki, 4 wyd., Warsz., 1973 (літ.).

  Би. Ф. Стахєєв.

Ю. Словацький.