Славейков Пенчо Петков (27.4.1866, Трявна, — 28.5.1912, Комо-Брунате, Італія), болгарський поет. Син П. Р. Славейкова . Вивчав філософію і літературу в Лейпцігу (1892—98). Активно брав участь в літературному житті, зокрема виступав за розширення зв'язків із західною і російською літературою. Директор Народний театру (1908—1909), директор Народний бібліотеки (1909—10). За критикові монархічного режиму піддавався переслідуванням, помер у вигнанні. У збірках С. «Епічні пісні» (1896—98), «Сон про щастя» (1906), «На острові блаженних» (1910) представлена пейзажна, любовна, філософська і цивільна лірика. Автор поем етично-філософського вмісту і епопеї про національно-визвольну боротьбу «Кривава пісня» (1896—13). Висока художня майстерність С. виражається в мовному багатстві, в психологічній розробці образів. У деяких творах віддав дань декадентству («Гімни про смерть Надлюдини» і ін.).
Соч.: С'бранн с'чиненія, т. 1—8, С., 1958—59; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Сон об щастя, М., 1962.
Літ.: Марков Д. ф., Болгарська поезія першої чверті XX ст, М., 1959; 100 годіні Пенчо Славейков, С., 1966; Б'лгарськата критика за Пенчо Славейков, С., 1974.
