Славіч (Slavici) Йоан (18.1.1848, Ширія, Трансільванія, — 17.8.1925, Панчу, там же), румунський письменник. Вчився в Тімішоаре, Пеште і Відню. Перший твір — п'єса «Дочка сільського старости» (1871). У 1884—90 редагував суспільно-політичну газету «Трибуна» («Tribuna»), що захищала інтереси румунського населення в Австро-Угорщині. У 1894 з Дж. Кошбуком і І. Л. Караджале заснував літературний журнал «Ватра» («Vatra»). У газеті «Трибуна» С. обгрунтовував теорію «народного реалізму» (тобто літератури, заснованої на фольклорних традиціях і сюжетах з селянського життя), згідно якої написані багаточисельні розповіді і повести: збірки «Народні розповіді» (1881), «Лесовічка» (1884) і «Розповіді» (т. 1—6, 1892— 1926). Найбільш значні твори — повести «Щаслива млин» (1881), «Клад» (1896), роман «Мара» (Г906). Написав «Спогади» (1924).
Соч.: Opere, v. 1—7, Buc., 1967—73; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Клад. Щасливий млин, М., 1954.
Літ.: Магсеа Р., loan Slavici, [Buc.], 1965; Vataman iuc D., loan Slavici si lumea prin care а trecut, Buc., 1968; його ж, I. Slavici. Opera literară, [Buc.], 1970.
