Сирців Сергій Іванович (17.7.1893 — 10.9.1937), радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1913. Народився в Славгороде, нині Дніпропетровської області, в сім'ї службовця. З 1912 вчився в Петербурзькому політехнічному інституті; вів соціал-демократичну пропаганду, заарештовувався, в 1916 засланий в Іркутську губернію. Після Лютневої революції 1917 працював в Петрограді, потім в Ростові-на-Доні. Делегат 6-го з'їзду РСДРП (б). У жовтні 1917 голова Ростово-нахічеваньської Ради, член комітету РСДРП (б), ВРК в Ростові-на-Доні. У 1918—20 член Донбюро і Донкома РКП (б) і заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) Донської радянської республіки; член Донбюро ЦК РКП (б), учасник Громадянської війни 1918—20. У 1920—21 секретар Одеського губкома партії. Учасник придушення Кронштадтського антирадянського заколоту 1921 . В 1921—26 в апараті ЦК ВКП (б), з 1924 редактор журналу «Комуністична революція». У 1926—29 секретар Сибірського крайкома ВКП (б). У 1929—30 голова СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР. З 1931 на керівній адміністративно-господарській роботі. Делегат 9—16-го з'їздів партії; на 13—14-м-коді з'їздах обирався кандидатом в члени ЦК, на 15—16-м-коді — член ЦК ВКП (б), в 1929—30 кандидат в члени Політбюро ЦК. За фракційну діяльність в 1930 виведений із складу ЦК ВКП (б). Був членом ВЦИК. Нагороджений орденом Червоного Прапора.
