Синдикат (позднелат. syndicatus, від syndico — розглядаю, перевіряю), 1) одна з форм монополістичних угод картельного типа, переслідуюча мету усунути конкуренцію між монополіями в області збуту і закупівель сировини шляхом встановлення контролю над ринком головним чином однорідній масовій продукції для здобуття найвищих прибутків (див. Картель ). У С. реалізація продукції його учасників, а також закупівлі сировини здійснюються через єдиний орган — контору з продажу. Остання концентрує всі замовлення і розподіляє їх відповідно до обумовлених квот між монополіями, які здають свої товари конторі за певною, заздалегідь встановленою ціною. Учасники С. зберігають виробничу і юридичну самостійність, але, на відміну від картеля, втрачають комерційну самостійність.
Найбільше поширення С. отримали на початку 20 ст аж до 2-ої світової війни 1939—45 в Німеччині, Франції і інших країнах переважно в галузях добувної промисловості. У Германії в період між двома світовими війнами було декілька сотень С. Крупнейшие з них — Рейнсько-вестфальський вугільний С., Німецький калійний С. В дореволюційній Росії діяли такі С., як «Продамет», «Продуголь», «Мідь», що концентрували збут переважної (до 90%) маси продукції відповідних галузей. У сучасних умовах С. як форма монополістичних угод галузевого характеру втрачає своє значення. В силу антитрестового законодавства, що обмежує горизонтальну (галузеву) концентрацію, і високого рівня монополізації в більшості галузей отримують розвиток інші, гнучкіші форми монополістичних угод (див. також Монополії капіталістичні ).
2) У СРСР в період неп(нова економічна політика) а — тип господарської організації, що об'єднувала групи промислових трестів для оптового збуту їх продукції, закупівель сировини і планерування торгівельних операцій. Перший сов.(радянський) С. був створений в 1922 (Всесоюзний текстильний С.), а всього в 1922—28 функціонувало 23 С. Оні були ліквідовані в 1929—30.
Літ.: Ленін Ст І., Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво. т. 27; Гильфердінг P., Фінансовий капітал, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1959; Мотильов Ст Е., Фінансовий капітал і його організаційні форми, М., 1959; Хмельницька Е. Л., Нариси сучасної монополії, М., 1971.
