Симоносекський договір 1895, поміщений між Японією і Китаєм 17 квітня в м. Симоносеки в результаті поразки Китаю в японо-китайській війні 1894—95 . За договором Китай відмовлявся від свого сюзеренітету над Кореєю, що створювало сприятливі можливості для японської експансії в Кореї; передавав Японії о. Тайвань, острови Пенхуледао і Ляодунський півострів; сплачував контрибуцію в 200 млн. лян; відкривав ряд портів для торгівлі; надавав японцям право будівництва промислових підприємств в Китаї і ввезення туди промислового устаткування. Останній пункт, через принцип найбільшого сприяння, включеного в договори Китаю з іншими державами, відкривав широкі можливості для економічного проникнення іноземного капіталу до Китаю. 23 квітня 1895 Росія, Німеччина і Франція звернулися до японського уряду з вимогою відмови від анексії Ляодунського півострова. Японія вимушена була поступитися, отримавши з Китаю додаткову контрибуцію в 30 млн. лян. С. д. поклав початок боротьбі імперіалістичних держав за територіальне розчленовування Китаю, за захват іноземним капіталом основних галузей китайської економіки і з'явився важливим етапом перетворення Китаю в напівколонію.
Публ.: Грімм Е. Д., Збірка договорів і ін. документів по історії міжнародних стосунків на Далекому Сході (1842—1925), М., 1927.
