Силовий наголос (динамічне, експіраторне), вигляд наголоси, при якому посилення елементу, що виділяється, відбувається шляхом підвищення мускульної напруги, супроводжуваного посиленням видиху. С. в. може реалізуватися в двох мірах (наприклад, в російській мові) і в цьому випадку говорять про ударні і ненаголошені елементи (відповідно про наявність і відсутність наголосу) або в трьох мірах (наприклад, в німецькій мові) і тоді говорять про ненаголошених, слабоударних і сильноударних елементах (відповідно про головний і другорядний наголос). С. в., засноване на ознаці інтенсивності, протиставляється музичному і кількісному наголосу. Проте в багатьох мовах ознака інтенсивності супроводиться іншими ознаками. Наприклад, в російській мові наголос є не лише силовим, але і кількісним, чим і пояснюється характерне для росіян сприйняття довгих голосних іноземних мов як ударних.
