Силове поле, частина простору (обмежена або необмежена), в кожній точці якої на поміщену туди матеріальну частку діє визначена по величині і напряму сила, залежна або лише від координат x , в , z цієї крапки, або ж від координат x , в , г і часу t . У першому випадку С. п. називається стаціонарним, а в другому — нестаціонарним. Якщо сила у всіх крапках С. п. має одне і те ж значення, тобто не залежить ні від координат, ні від часу, то С. п. називається однорідним.
С. п., в якому робота сил поля, що діють на матеріальну частку, що переміщається в нім, залежить лише від початкового і кінцевого положення частки і не залежить від вигляду її траєкторії, називається потенційним. Цю роботу можна виразити через потенційну енергію частки П ( х , в , z ) рівністю А = П ( x 1 , y 1 , z 1 ) — П ( x 2 , y 2 , z 2 ), де x 1 , y 1 , z 1 і x 2 , y 2 , z 2 — координати початкового і кінцевого положень частки відповідно. При русі частки в потенційному С. п. під дією лише сил поля має місце закон збереження механічної енергії, що дозволяє встановити залежність між швидкістю частки і се положенням в С. п.
Приклади потенційного С. п.: однорідне поле сили тяжіння, для якого П = mgz , де т — маса частки, g — прискорення сили тяжіння (вісь z направлена вертикально вгору); ньютоново поле тяжіння, для якого П = — fm/r , де r — відстань частки від центру тяжіння, f — постійний для даного поля коефіцієнт.
