Сидерофільні елементи (від греч.(грецький) sideros — залозою philéo — люблю), група перехідних хімічних елементів, що відносяться в основному до VIII групи (3 d — 5 d) періодичної системи елементів (Fe, З, Ni, Ru, Rh, Pd, Os, lr, Pt) і деякі сусідні елементи (Мо, Re); інколи до С. е. відносять також Au, Р, As, З, Ge, Ga, Sn, Sb, Cu (див. Геохімія ). На кривій залежності атомних об'ємів елементів від їх атомних номерів С. е. розташовуються в мінімумах. Близькість хімічних і фізичних властивостей атомів, обумовлених в значній мірі будовою зовнішніх електронних оболонок, передбачає спільне знаходження їх в природі.
В земній корі С. е. зустрічаються або в самородном стані (платина самородная, осмистий іридій ), або в з'єднаннях нижчих валентностей. С. е. виявляють специфічну хімічну спорідненість до миш'яку (арсеніди Pt, З, Ni, Fe), декілька менше — до сірки (головним чином Мо і Re, а також Pd, підлеглі кількості Fe, З, Ru, Pt). За винятком дуже поширеного в земній корі Fe і мало поширених Ni і З, останні С. е. характеризуються дуже низькими кларками . Платинові метали володіють зниженою геохімічною міграційною здатністю. Див. також Міграція елементів і Геохімічна класифікація елементів .
