Геохімічна класифікація елементів, підрозділяє хімічні елементи за ознакою їх геохімічної схожості, тобто за ознакою їх спільної концентрації в певних природних системах.
Найбільш відомі Р. до. е. були запропоновані норвезьким геохіміком В. М. Гольдшмідтом (1924) і російськими геологами В. І. Вернадським (1927), А. Е. Ферсманом (1932) і А. Н. Заваріцким (1950). По запропонованій В. М. Гольдшмідтом Р. до. е. (побудованою з врахуванням положення елементів в періодичній системі елементів, типа електронної будови атомів і іонів, специфічності прояву спорідненості до тих або інших аніонів, положення даного елементу на кривій атомних об'ємів) всі хімічні елементи діляться на 4 групи: літофільні, халькофільниє, сидерофільні і атмофільниє.
Літофільні (від греч.(грецький) líthos — камінь і philéō — люблю, маю схильність) — елементи гірських порід. На зовнішній оболонці їх іонів, як в атомах інертних газів, розташовуються по 8 електронів (у ряді Li — по два). Вони важко відновлюються до елементарного стану; найбільш характерні для них з'єднання з киснем (переважна маса цих елементів входить до складу силікатів). У природі зустрічаються також у вигляді оксидів, галогенідів, фосфатів, сульфатів, карбонатів. Переважно парамагнітни; розташовуються на низхідних ділянках кривої атомних об'ємів. До ним відносяться 54 елементи: лужні і лужноземельні, В, Al, Sc, лантаноїди і актиноїди (Ac, Th, Ра, U); З, Si, Ti, Zr, Hf, P, V, Nb, Та, Про, Cr, W, галогени і Mn (можливо Тс і At).
Халькофільниє (від греч.(грецький) chalkós — мідь), по Ст М. Гольдшмідту, або тіофільниє (від греч.(грецький) théion — сірка), по Дж. Р. Гиллебранду (1954), — елементи сульфідних руд: Cu, Ag, Au, Zn, Cd, Hg, Ga, In, Tl, Ge, Sn, Pb, As, Sb, Bi, S, Se Ті. На зовнішній оболонці їх катіонів розташовуються 18 електронів (S 2 — , Se 2— , Те 2 — по 8 електронів). У природі зустрічаються у вигляді сульфідів, селенідов, теллурідов і сульфосолей (виключенням є олово, у вигляді каситериту Sno 2 ). У елементарному поляганні в природі зустрічаються Au, Ag, Cu, As, S, Bi і деякі ін. Переважно діамагнітни, розташовуються на висхідних ділянках кривої атомних об'ємів.
Сидерофільні (від греч.(грецький) sídēros — залізо) — елементи з електронною оболонкою, що добудовується. Сюди відносяться всі елементи VIII гр. періодичної системи, а також Мо і Re — всього 11 елементів. Розташовуються в мінімумах кривої атомних об'ємів, ферромагнітни і парамагнітни. Виявляють специфічну хімічну спорідненість до миш'яку (сперріліт Ptas 2 , леллінгит Feas 2 , хлоантіт Nias 2 , кобальтін Coass), декілька менше до сірки [пептландіт (Fe, Ni) 9 S 8 , молібденіт Mos 2 і ін.], а також до P, З, N. Платіноїди в природі знаходяться переважно в елементарному стані, залізо як у вигляді оксидів і силікатів, так і у вигляді сульфідів, рідше арсенідов і в само рідному стані.
Атмофільпиє (від греч.(грецький) atmós— пара, випар) — елементи атмосфери. До цієї групи відносяться всі інертні гази (від Не до Rn), N і Н — всього 8 елементів. У природі для них характерний газоподібний стан. Більшість з них має атоми із заповненою електронною зовнішньою оболонкою, розташовуються у верхніх частинах кривої атомних об'ємів; переважно діамагнітни. Для більшості (окрім водню, близького до літофільних елементів) характерне знаходження в природі в елементарному стані.
По приведеній класифікації всі елементи розподіляються по найголовніших генетичних і парагенетічеським природним асоціаціям. Поняття «біофільниє» (елементи живих організмів) і «талассо-фільниє» (елементи морської води) лежать поза цією класифікацією.
Літ.: Ферсман А. Е., Геохімія, т. 1, Л., 1933; Щербина Ст Ст, Геохімія, М. — Л., 1939; Goidschmidt V. М., Geochemische Verteilungsgesetze der Elemente, Bd 1—8, Kristiania, 1923—27; Воїткевіч Р. Ст [і ін.]. Короткий довідник по геохімії, М., 1970. Ст Ст Щербина.
