Осмистий іридій , група мінералів, що є природними твердими розчинами осмію і іридію ; виділяються два іридієві мінерали — осмірід (68—80 атомних % Ir) і невьянськит (або осмистий іридій, 55—80 атомних % Ir) і два осмієві мінерали — сисертськит (або ірідістий осмій, 55—80 атомних % Os) і самородний осмій (або осміт, більше 80 атомних % Os). Гл. елементи-домішки: Ru (до 4—18,3% по масі), Rh (до 4,5—11,3%), Pt (до 7,4—13,8%), Au (у осміріде до 19,3%); другорядні: Fe (до 1,6—2,6%), Cu (до 1%), Ni (до 0,4%) і Pd (до 0,8%) .Осмірід кристалізується в кубічній системі і має кристалічну решітку іридію; останні мінерали О. і. — гексагональної системи, з кристалічною решіткою осмію. Мінерали О. і. представлені зернами неправильної форми і кристалами розміром від мк до мм , спостерігаються зростки зерен і кристалів. Найкрупніші кристали — в невьянськита (маса їх досягає 2—7 г ).
Мінерали О. і. непрозорі, з металевим блиском, немагнітні. Колір іридієвих мінералів білий, осмієвих — темно-сірий. Твердість за мінералогічною шкалою в невьянськита 5,7—7, в сисертськита 5,4—6,5, в самородного осмію 5,1—5,2 і осміріда 4,7—5,8. Щільність мінералів О. і. 17 600—22 400 кг/м-код 3 .
Мінерали О. і. мають ендогенне (пневматолітово-гидротермальноє і магматичне) походження (див. Платинові руди ). Корінні родовища О. і. встановлені лише в перідотітових серпентінітах складчастих областей (на Середньому Уралі, о. Тасманія). Мінерали О. і. відомі також в розсипах, що містять їх до сотень міліграма / м-коду 3. Видобуток О. і. здійснюється в основному з елювіально-алювіальних розсипів, в яких О. і. часто асоціює з платиною самородной і самородним золотом (розсипи Уралу в СРСР, Британській Колумбії в Канаді, Каліфорнії в США, островів Калімантан і Нова Гвінея) і з родовищ метамор-фогенних конгломератів Вітватерс-ранда (ЮАР).
З мінералів О. і. найбільш поширений невьянськит, рідше зустрічається сисертськит; осмірід і самородний осмій — дуже рідкі мінерали.
Літ.: Вернадський Ст І., Ізбр. соч.(вигадування), т. 2 — Досвід описової мінералогії, М., 1955: 3вягинцев О. Е., Геохімія платини, Л., 1936.
